Своє перше кохання я зустріла відразу після закінчення школи. Мене так накрили почуття, що я відразу почала мріяти про наше спільне з ним майбутнє. Ми швидко одружилися, не думаючи, ні про що. Так, перші серйозні почуття завжди позбавлені логіки.
У нас було шикарна велике весілля, яке влаштували в заміській садибі. Веселилися три дні, як і належить за нашими звичаями. Моя мама була щаслива, що я знайшла свого єдиного чоловіка. Її подарунком на весілля була квартира, яка залишилася їй від бабусі. Це була квартира в старому будинку, в якій потрібно було робити ремонт. Але це не було тоді важливим. Головне у нас з чоловіком з’явився свій дах над головою.
Мама після весілля не відійшла в сторону. Вона віддала нам всі свої заощадження, щоб ми зробили ремонт. Грошей вистачило і на те, щоб повністю обставити наш дім.
Здавалося, що моє життя перетворилося на казку, але на моєму весіллі батько познайомився з молодою жінкою і закохався. Мені було дуже шкода маму. Вона продовжувала радіти моєму щастю, незалежно від того, що її життя повністю розпалось. Тато не просто покинув маму і пішов до іншої жінки. Він продав дім у якому ми всі жили. Мама не мала ніякого відношення до тієї хати, адже то була власність моєї бабусі – татової матері.
Після офіційного розлучення батьків, мама сильно занедужала. Поки маму рятували спеціалісти, я шукала рішення з житлом для неї. Мене попередили. що у її стані їй потрібен був щоденний догляд.
Я вирішила забрати маму до себе додому, щоб доглядати і допомагати їй у всьому. У нашій з чоловіком квартирі дві кімнати, площею 70 квадратних метрів. Я думала, що цього цілком достатньо для комфортного проживання трьох людей. Після виписки, мама стала дуже тихою, мало розмовляла і пересувалася ледь-ледь.
Ця ситуація відкрила мені очі на мого чоловіка. Він вимагав, щоб я знайшла для своєї мами інше житло. Він пояснював це тим, що не уявляє свого життя з тещею, і вона йому буде заважати. Але як я говорила раніше, цю квартиру мені подарувала мама, і вона ж, зробила в ній ремонт.
Я не стала з’ясовувати стосунки з чоловіком, а просто подала на розлучення. Перший час було важко на душі, але не тата, ні чоловіка бачити не бажаю. Мама потихеньку одужує, хоча вона вже ніколи не буде такою, як раніше, веселою і життєрадісною. Але це моя мама, і мій обов’язок, як дочки, піклуватися про неї до останнього. А далі буде видно, як жити. Прикро звичайно, але є ситуації у яких тільки одне правильне рішення.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
