В університеті за мною почав упадати хлопець. Він дарував мені квіти, а потім ми вирушали гуляти в парк. Приблизно через місяць він зізнався мені в своїх почуттях. Сказав, що закохався і хоче провести зі мною все своє життя. Потім ми почали зустрічатися.
Після отримання диплома влаштувалась на свою першу роботу. Через два роки я дізналася, що при надії. Розповіла про це хлопцеві, але ця новина його не порадувала. Він сказав, що не готовий стати батьком і попросив мене щось придумати. Я категорично відкинула його пропозицію. Після цього він просто зібрав свої речі і поїхав у невідомому напрямку. Потім я довго не могла прийняти цю ситуацію і не могла взяти себе в руки. Мені було надзвичайно складно усвідомлювати, що кохана людина мене покинула через дитя.
Добре хоч, що у мене були батьки, які підтримали у важку хвилину. Перший час вони допомагали мені фінансово, а потім мама сиділа з моїм сином, коли я повернулася на роботу. Там я зіткнулася з непередбаченими труднощами. На роботі змінився начальник. Він відразу ж запросив мене до свого кабінету і змалював перспективи. Виявилося, що він хотів знати все, що відбувається в нашому колективі. Фактично, шеф запропонував мені доносити на своїх колег. У разі згоди пропонував щомісяця виплачувати премію в розмірі окладу, а в разі відмови шукати нове робоче місце.
Я весь наступний день думала над його пропозицією. З огляду на те, що нову роботу було знайти вкрай важко, а на руках була маленька дитина, яку треба годувати вирішила переступити через свою совість і погодитися на пропозицію начальника. Наступні кілька років я доповідала начальнику про все, що відбувалося в нашому колективі. Це призвело до того, що багатьох моїх колег звільнили через те, що вони погано відгукувалися про наш шефа. Я розуміла, що їх звільнення назавжди залишаться на моїй совісті. Однак мені треба було годувати дитину, яку я дуже любила. Тим більше що до цього часу мама з батьком вийшли на пенсію, і тепер мені доводилося іноді надавати їм фінансову допомогу.
Роки летіли дуже швидко. Зараз вже мій син вступив на навчання в інститут і переїхав жити до столиці. Я завжди хотіла, щоб він ні в чому не потребував, тому погодилася оплачувати його навчання і орендувати квартиру в столиці.
Однак минулого тижня він перестав відповідати на мої дзвінки. Потім надіслав смс, що йому соромно за мене, і він більше не хоче зі мною спілкуватися. Виявилося, що одна з колишніх колег написала синові всю правду про мою роботу. Потім додала список з 10 осіб, яких звільнили з роботи через мене. Звісно, що мій син вирішив перевірити цю інформацію. Зв’язався з людьми зі списку і всі вони підтвердили, що звинувачують мене в своєму звільненні. Тепер він перестав зі мною спілкуватися. Прикро, адже я все це робила заради його блага.
Фото ілюстративне.
