“Ну що ж красуня. Ну наче лялька”, думав Андрій, милуючись своєю дівчиною.
А Марія, і справді, була красунею. Правильно укладені світлі локони, дуті губки, шусті вії, майже до брів, ідеальний рожевий манікюрчік. Як справжня лялька!
У них сьогодні маленьке свято, місяць знайомства. Ось вони і сиділи в ресторані, відзначали.
– За тебе, моя красуне! – із захопленням і хвилюванням виголосив тост щасливий закоханий.
А Марія тільки віями заплескала і соромливо посміхнулася.
“Ну прям чисте янголятко мені дістався, ось це пощастило”.
“Оце олень”, думала Марія, якій з кожним разом, все легше було обкручувати таких наївних багатеньких одружених.
А на наступний ранок, Андрій спустився на кухню, де сиділа зовсім сумна Наталя, його дружина.
-Нам потрібно поговорити.
-В чому справа, рідна?
Слухай, ти майже кожен день приходиш додому пізно, ти постійно працюєш. Може, ти попросиш щоб тебе навантажували справами поменше? Я розумію, що ти стараєшся для нас… Просто, пройшло вже три місяці з дня нашого весілля, а ти обіцяв, що ми відразу ж заплануємо дитину… Але ти зараз дуже втомлюєшся для цього… і приходиш пізно… Ось я і подумала…
– Натулечко, рідна, прости. Ти, звісно, права. Ось прям сьогодні я подивлюся, що можна зробити. Упевнений, що все можна вирішити!
Наталя, помітно повеселіла, чмокнула чоловіка і пішла займатися своїми справами, а Андрій дістав телефон, і написав Марійці, що повинен взяти невелику перерву, так як йому необхідно налагодити стосунки з дружиною, і що він сподівається, що Машенька-красунечка зрозуміє.
Задоволений тим, що так спритно розібрався зі своїми жінками, він полетів на роботу.
Машенька ж, навпаки, задоволена зовсім не була і рішуче захотіла помститися оленю, тому, через кілька годин подзвонила у двері його будинку.
Наталя, яка відкрила двері, м’яко сказати, була дуже здивована, побачивши на порозі мило усміхнену світловолосу кучеряву лялечку.
– Ви хто?
– Дівчина Андрія.. Передайте своєму чоловікові-оленя, що я з ним розлучаюся! У мене немає часу на очікування. Якщо він хоче перерву, то нехай засуне її собі куди подалі.
– Дівчина Андрія?
– Була, до сьогоднішнього ранку. Ось речі, які він у мене залишив. Ну все, я пострибала, всього вам всім хорошого!
– Не спіткніться. – буркнула собі під ніс дружина оленя і закрила двері.
Приїхали, три місяці, як одружені, а він уже коханку знайшов. Ти ба, дівчина! Олень… ха, і справді, олень!
Наталя нервово захихотіла. Ось чого чого, а плакати їй точно не хотілося. Гидливо розтиснувши пальці, в яких, все ще був затиснутий пакет, отриманий від ляльки, вона піднялася наверх, в спальню.
Так, чиї ж речі збирати, його чи свої? Ну, його якось принизливо, значить, свої.
– Натулечко, я дома! – це Андрій крикнув, зайшовши в дім, – Я все вирішив, давай терміново про дітей думати, чуєш, ріднуля?
У пошуках дружини, він окинув поглядом вітальню і кухню, краєм ока помітивши пакет на підлозі.
Знайомий пакет, промайнуло у нього в голові, а в середині кольнуло якось неприємно.
Андрій-хлопець то, з одного боку, кмітливий, так що поки піднімався по сходах, зметикував, що спалився по-крупному, або щось в цьому роді…
– А ти чим зайнята, кохана? – м’яко запитав він дружину
– Речі збираю, не бачиш?
– А навіщо?
– Та тут дівчина твоя заходила, просила передати, що кидає тебе. а я ось, подумала, що переживати це в компанії дружини ти не захочеш, ось і звільняю тебе від себе.
– Наталю, я все поясню…
– Впевнена, що ні.
– Я…
– З дороги, оленю.
Ось так без концертів взяла і поїхала. З одним чемоданом.
Катю, привіт, можна я у тебе трохи поживу?
Ось на цьому моменті Наталю стало трясти і сльози підкотили.
А Катя навіть не запитала, в чому справа, власне.
– Я пішла вино відкривати. Чекаю.
Ось Катерина, вона така, без зайвих слів все розуміє. І в розвідку з нею можна, якщо що.
І підтримала, як слід, без всяких “Ой, та ти що, чоловіків повно навкруги і він тебе не гідний”. Наталі цього зараз слухати не потрібно було.
А ось “Поїхали в бар”, це так, потрібно було.
– Дивись, хлопець який симпатичний на тебе дивився. Хвилин двадцять вже тебе поглядом свердлить. З таким самооцінку піднімати саме те.
І раз, така, рукою йому махнула. Хлопець, не телепень, звісно, в мить опинився поруч, і пляшку з собою прихопив. Представився і сів поруч з Наталею.
А вона вже хотіла було оголосити, що заміжня, та передумала. Зачепив, та до того ж і співрозмовником таким цікавим виявився. Весь вечір говорили і пили. Навіть не помітили, як розсудливо Катерина ретирувалася.
– До мене?
– До тебе…
Ні, Наталя не закохалася, її просто гріла думка, що вона може вчинити з чоловіком також, як і він з нею. Ну, ще їй лестила увага симпатичного хлопця.
– Ну як повеселилася? – лукаво поцікавилася Катерина після повернення Наталії на наступний день.
– А ти знаєш, чудово! Прямо набагато легше стало. На душі. Я боялася, що соромно буде, совість замучить, а ні, навпаки.
– Це тому що коли робиш правильно і по совісті, майже завжди в в кінці списку опиняєшся. Це так, мораль на майбутнє. А там, знаєш, некомфортно перебувати…
Ох вже ця Катерина зі своїми моралями…
А Андрій спочатку місця собі не знаходив, все телефонував дружині в спробах поговорити і порозумітися. Спроби ці постійно скидалися, а потім і зовсім ігнорувалися.
Потім він розлютився, мовляв, чому йому, законному чоловікові, слова сказати не дають, і зробив спробу додзвонитися до Марійки. Та, почувши про його наміри, уїдливо розсміялася в слухавку, заявивши, що у неї предостатній запас таких оленів, як Андрій, так що нехай він пасеться на своєму шлюбному пасовищі з ким-небудь іншим.
Так що ж таке-то, ні дружини тепер, ні дівчини.
Тільки відчув Андрій, що руки у нього опускатються, то повідомлення на телефон прийшло. Від Наталії.
“Завтра ввечері заїду за рештою речей. Бачити тебе зовсім не хочу, так що, будь добрий, не повертайся, будь ласка, години до дев’ятої”.
“Ага, зараз! Не на того напала!” Подумав він і тут же підбадьорився, так як в його голові раптово дозрів план по поверненню дружини.
Під’їхавши до будинку, Наталя з невдоволенням зазначила, що він весь темний, а значить чоловік виконав її прохання.
Ось значить як! Ось як він поговорити хотів! Пояснити… Значить так я йому потрібна! Ну ну…
Зайшовши всередину і ввімкнувши світло, вона побачила перед собою табуретку, на якій лежала записка
“В спальні…”
Хм…
Наталя попрямувала туди з нетерпінням, відчуваючи суперечливі почуття. Злість і надію… Треба сказати, так собі суміш.
А спальня була вся обставлена свічками… І там же стояв Андрій.
– Натулечко, ріднулечко, мені дуже шкода… Я знаю, мій вчинок пробачити неможливо… Я знаю, ти злишся, ти засмучена… Але я не заспокоюся, поки не вимолю у тебе прощення… Будь ласка, не кидай мене , дай мені ще один шанс… я обіцяю, ти будеш найщасливішою жінкою, адже я дуже тебе люблю…
“Бач, як нервує”, зауважила Наталія, яку з ще більшою силою накрило сум’яття і… радість, що виправдала її очікування.
“А може розповісти йому про мою інтрижку? Ну, щоб йому боляче стало…”
… Але тут вона звернула увагу на ліжко, все вкрите квітками лотоса… І тут же заграла їхня пісня…
Завбачливий Андрій повністю відтворив вечір їх заручин, пам’ятаючи, як тоді розчулилася Наталя. Це не могло не спрацювати.
– Ти пробачиш мене?…
– Андрію, я …
– ???
– Я спробую…
– Ти даєш мені шанс?
– Так, не впусти його …
Ну звісно, це спрацювало.
***
Минуло чотири тижні…
– Наталю, ввечері відлітаємо, ще речі збирати, ну ти що, в Іспанії в салон не сходиш?
– Андрій, ну ні, я ненадовго, обіцяю!
– Добре, сам зберу, але враховуй, що тоді я сам підберу тобі гардероб, а я можу і помилитися…
– Не страшно, в Іспанії купимо нові!
Наталя поїхала, а задоволений і давно прощений Андрій пішов збирати валізи.
“Нарешті, наше життя заспокоїлося! Ніяких жінок більше, крім дружини. Ех, яким же я телепнем був” – проносилися думки в його голові. Але додумати їх він не встиг, пролунав дзвінок у двері.
– Катю? Привіт, Натусика вдома немає.
– Я знаю, я просто завезла її речі, ну з того разу…
– Аа .. Хочеш проходь, почекай її. А ми сьогодні відлітаємо! В Іспанії, другий медовий місяць!
– Так? Молодці які! Я взагалі дивуюся вам, тому, що ви все ще разом! Два якихось лівих чобота прям!
– Не зрозумів?
– Ну, я маю на увазі, ти зрадив її, потім вона тобі, щоб відомстити… Я ж до того і веду, що ви один одного вартуєте!
-Щоооо?
Ошелешений Андрій помітив Наталю за спиною Каті.
– Це правда???
– Так …
– Ой-ой, здається мені пора. Я думала, ти в курсі… – Катерина безшумно пішла.
Наталія провела її косим поглядом, а про себе подумала, що розвідка точно скасовується.
Слухай, так, я тоді зрадила, тому що хотіла, щоб тобі було також боляче, як і мені. Я хотіла розповісти тобі, щоб ти мучився… але передумала, адже я не переставала тебе любити. Ті був з іншою, я була з іншим. Я тебе пробачила, тепер ти повинен мене вибачити. Ми ж тепер квити.
– Я не спав з іншою…
– Що?
– Я не спав ні з ким! Ми тільки кілька разів ходили в ресторан! Я не спав з нею!
Андрій опустився на диван і закрив обличчя руками. Тепер суперечливі почуття терзали його. Тільки складалися вони зі злості. Надією там і не пахло.
– Андрюш, я думаю, нам треба…
– Розлучитися?
– Ні, я хотіла сказати, поїсти, заспокоїтися і поговорити… Андрюша, я дуже кохаю тебе!
– Та я вже ситий по горло. Єдине, що нам потрібно робити далі, це розлучатися. Наш шлюб, це якийсь жарт! Невже ти думаєш, що ми далі заживемо, як ні в чому не бувало? Ти ж була з іншим! Дивитися на тебе не можу!
І гордий Андрій пішов зі своєю зібраною валізою. А Наталя сиділа плакала, і міркувала, яку ж саме помилку вона зробила…
***
Катерина, яка сиділа в тому ж, до речі, її улюбленому барі, раділа! Навпроти сидів Алекс і розливав по келихах крижане шампанське. А святкували вони вдалу і своєчасну подачу її помсти. Помсти, яку, Катерина придумала ще п’ять років тому, коли Наталя, будучи пихатою богатенькою вискочкою, заради сміху забрала у Каті нареченого, а вона до речі, була при надії.
Просто так, тому що їй так захотілося. Наталя її навіть в очі не бачила, просто знала, що у хлопця скоро весілля, ось і показала всім, на що вона здатна.
У Каті то через хвилювання з материнством не склалося, а слідом довго відходила емоційно, їй зовсім не хотілося нічого. Вилікували, слава богу. І невдачливий наречений потім одумався, її поріг довго оббивав. Але, Катерина не прийняла його, а прийняла рішення відплатити суперниці, як кажуть, холодною помстою.
Катерина присягнулася руйнувати життя і щастя Наталі до самого кінця, не дивлячись ні на що. Навіть стала для неї найкращою подругою, звісно, щоб завжди бути в курсі подій.
Алекс, брат її, повністю це рішення підтримав. Він же Марійці на Андрія і вказав, розписавши його, як молодого і недалекого оленя, якого навколо пальця обвести запросто. Він же і на Наталю тоді, в барі, “око поклав”, обходив її і до себе потім відвіз…
– За нас, брате! Ти не можеш заперечувати, що вийшло все краще, аніж ми моли сподіватися.
– Ти права, Катю, і я дуже радий, що ти нарешті, посміхаєшся! Але все ж не варто тобі самій говорити з Андрієм, я повинен був це зробити. Тепер Наталка не захоче з тобою спілкуватися!
– Ой, та куди вона дінеться! Нехай, місяць посидить одна, сама ж і з’явиться. Вона сама ще не розуміє, як від мене залежить… Чорт, ну не могла я припустити той момент! Ти б бачив їхні обличчя! Наступного разу буде набагато веселіше!
Тут Катерина різко посміхатися перестала, і Алекс відразу ж узяв її за руку.
– Все зроблю, але ні за що не дозволю їй бути щасливою!
Автор: Мandrahora Аmbivalentna.
Фото ілюстративне.
