Квартира на словах була «моя». Мені 29 років, я в сім’ї старший. Мої батьки ще з шкільних років обіцяли мені 2-кімнатну квартиру, в якій жила бабуся. Останні 5 років вона потребувала постійного догляду, яким займалися батьки і я. При цьому я не просто возив продукти або лiки – доводилося щодня бути з бабусею по кілька годин, а останні кілька місяців її життя я практично у неї жив. Перед роботою заїду, після роботи приїду, і ночувати залишався. Моя дружина теж допомагала, виконувала всілякі побутові та гігієнічні процедури.
А моя сестра до бабусі заглядала раз на два три тижні, тому що не могла там довго перебувати, запах і все таке …. Та й ніколи їй – у сестри в її 22 роки вже двоє дітей, наша мама від неї не відходить – допомагає їй з діточками.
Я знав, що квартиру бабуся заповіла мені, про це вона сама мені говорила. А після смeрті з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені та моїй мамі по половині. Ще бабуся у заповіті вказала рахунок з невеликими накопиченнями в кілька тисяч, які було вирішено витратити на ремонт квартири.
Наступні кілька місяців в квартирі йшов капітальний ремонт, використавши всі бабусині гроші ми з дружиною вкладали в ремонт вже свій сімейний бюджет. Мама говорила: «Квартира твоя, ти будеш в ній жити, ти і ремонт роби. А як ти думав, ще чекав допомоги?» І ми робили і вже передчували заселення. Як раптом…
– Привіт сину! Тут така справа … Марічку чоловік вигнав. Пoбuв, дітей нaлякaв … Вона розлучатися буде … Ну і … ти ж розумієш … доведеться їй жити в бабусиній квартирі! – я запам’ятав ці слова на все життя, з усіма паузами.
Я був обурений і висловив матері все, що думаю про сестру. Перший раз нapодила в 19 років, потім в 21, не отримала ніякої освіти, ні дня не працювала, та ще й чоловіка собі вибрала старшого на 11 років. Переконувала – «Зате з ним як за кам’яною стіною, не те, що з цими ванільними хлопцями-ровесниками». Правда «кам’яною стіною» був звичайний і раніше сyдимий за рyкопpиклaдcтво роботяга, підробляв перекупом авто і жив в оформленій на свою маму квартирі. Де, до речі, Марічку з дітьми ніхто не прописав – її чомусь прописали в бабусиній квартирі!
Я сказав матері, що сестрі на бабусю було плювати, за весь час, ні догляду, ні допомоги вона не отримувала від неї і так поступати з волею бабусі – це плювок в першу чергу на її пам’ять!
Але мати була непохитна, постійно повторюючи, що «Ти ж чоловік, заробиш! Ви ж з дружиною працюєте, а у Марійки двоє діток … куди їй ?! »
А хто їй винен ?! Ми з дружиною теж дітей хочемо. Але розуміємо, що робити це на орендованій квартирі нерозумно, а на свою ми навіть не відкладали – я ж був упевнений, що житлове питання у нас вирішене.
У підсумку я пообіцяв, що якщо сестра хоче заселитися в квартиру – нехай виплачує вартість моєї частки і поверне гроші, що я витратив на ремонт. Хоча б на іпотечний внесок у нас буде. Або нехай батьки за неї платять. Гроші у них є. Інакше я буду продавати свою частину.
Батько самоyсунувся: раз квартира частково належить матері, то вирішуйте з нею свої проблеми. А мама взяла і оформила дарчу на сестру …
– Ти ж не будеш тепер виселяти з квартири матір двох дітей – твоїх племінників між іншим! Совість у тебе є? – ніби це повинно мене зупинити!
Але , як грамотно оформити продаж частки в квартирі і чи не стане перешкодою наявність двох дітей у співвласника? Совість точно не здригнеться: у сестри немає ніяких моральних прав на це житло!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
