fbpx

Не дивуйтесь чому ваші діти виросли саме ТАКИМИ. У батьків з неправильними цінностями виростають безвідповідальні діти

Якщо дитина росте, ні в чому собі не відмовляючи, це не означає, що вона буде щасливою людиною. Замість того щоб виконувати будь-які забаганки дітей, краще спробувати прищепити їм правильні цінності.

У світі, де багато що засноване на статусі, багаті батьки всіляко намагаються підкреслити, що не тільки вони, а й їхні діти належать до “вищого суспільства”. Як правило, робиться це за допомогою предметів розкошу. За матеріалами  Газета.ua

Безумовно, буде виглядати дивно, якщо батьки з достатком привчатимуть дітей до аскетизму. Діти є членами сім’ї, тому вони повинні жити так само, як і батьки. Але коли батько і мати починають переконувати дитину в тому, що розкіш – це життєва необхідність, а ті, хто не може собі її дозволити, – повні невдахи, можуть виникнути проблеми.

Читайте також: СІЧЕНЬ 2019: В ЯКІ ДНІ, І ЯК КРАЩЕ ПОПРОСИТИ СВОГО ЯНГОЛА ПРО ДОПОМОГУ

Нeбезпечна розкіш

Надмірна розкіш в дитинстві може стати причиною ряду проблем у дорослому житті. Перш за все, діти впадають в залежність від штучних потреб. Їх пріоритетом стає філософія солодкого життя, і подорослішавши вони легко відмовляються від справжніх цінностей на користь тих сумнівних ідеалів, які їм нав’язували в дитинстві.

Як правило, рішення за таких дітей приймають батьки, а самі вони не дуже противляться цьому, побоюючись втратити легкі гроші. Щоб задовольнити своїх батьків, діти з багатих сімей часто змушені погоджуватися з нав’язаними їм захопленнями, професією, друзями і навіть чоловіком чи дружиною.

Ще одна проблема пов’язана з тим, що багатство нівелює різницю між достатністю і надлишком. Дітям хочеться отримувати від батьків все більше. Коли вони виростають, то весь час відчувають, що їм чогось не вистачає.

Навіть якщо людина може дозволити собі все, вона часто залишається незадоволена життям. Вона відчайдушно намагається знайти те, що здатне принести йому щастя. Спочатку здаватиметься, що покупка нової квартири або автомобіля може зробити її щасливою, але потім знову дуже швидко відчуває потребу купити ще що-небудь. Тому діти мільйонерів постійно незадоволені своїм життям, відчуваючи ілюзорну недостатність.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЗА ТОЙ ВЧИНОК СЕБЕ НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧУ. І СИН НА МЕНЕ ЗЛИЙ, А Я ВСЕ ПЛАЧУ

Головне – цінності

Психолог Еріх Фромм визначив два способи існування людини – “бути” і “мати”. Вони позначають дві протилежні життєві позиції. У першому випадку мова йде про творця, а в другому – про споживача. Батьки, які домоглися визнання завдяки своїм зусиллям і таланту, можуть вважати себе творцями. Їх діти є споживачами. Вони бачать, що батьки добре живуть, але не підозрюють, скільки для цього знадобилося часу і зусиль.

Дітям потрібно пояснити, що тільки улюблена справа може приносити задоволення від життя, а кар’єрні успіхи дарують набагато більше радості, ніж покупка нових брендових речей.

Завдання батьків – переконати дітей в тому, що процес творення чогось приносить набагато більше радості, ніж безцільне споживання. З іншого боку, діти повинні розуміти, що визнання і можливість витрачати гроші – це нагорода за їх досягнення. Фінансові ресурси повинні бути не основою існування, а стимулом до досягнення нових цілей.

Але спочатку батькам потрібно розібратися в собі і своєму ставленні до грошей. Якщо мати мало не щодня говорить, що їй потрібна нова сукня, дитина сприймає це як заклик до дії. Замість того щоб в черговий раз говорити зі своїм чадом про покупки, краще поговорити про речі, які допомагають нам відчути свою цінність і самодостатність. Це може бути що завгодно: робота, благодійність, турбота про рідних і близьких і так далі.

Не можна намагатися замінити дефіцит уваги матеріальними стимулами. В іншому випадку дитина замість турботи, уваги і стосунків буде цінувати тільки гроші. Головне – передати дитині знання і досвід, навчити її бути відповідальною і самостійною. Тільки намагаючись прокласти свій шлях, людина може стати по-справжньому щасливою. І гроші, звичайно, можуть допомогти в досягненні поставлених цілей, але вони не повинні бути сенсом життя.

You cannot copy content of this page