Пишу просто – щоб поскаржитися. Склалася важка ситуація, і я не знаю, як поводитись.
Мій чоловік з багатодітної сім’ї. Він – старший. У нього 2 брати і молодша сестра. Свекруха так хотіла дівчинку, що поки не вийшло, не зупинялася
Коли я виходила заміж за Віктора, то думала, що старший брат з великої родини – особливо відповідальний, і максимально готовий і розуміє, що таке сім’я. І в цьому я не помилилася, за винятком одного нюансу. Вся сім’я просто гіпертрофовано любить молодшу сестру. Свекруха привчила всіх синів, що щастя і благополуччя Лізи – це основне завдання всіх членів сім’ї.
Коли я виходила заміж, Лізі було 10 років, і ця опіка виглядала дуже зворушливо. А ось через 5 років почалися серйозні проблеми, які позначилися і на нашій родині.
Дівчинка категорично не хотіла вчитися, постійно зв’язувалася не з тією компанією, вічно потрапляла в якісь ситуації, з яких її треба було рятувати. І вона, без докорів сумління, дзвонила комусь із братів і вимагала терміново її рятувати. Звичайно, першим в цьому списку був старший брат. І ось, чоловік опівночі, зривався за першим дзвінком і їхав її рятувати. Я тоді думала – ну нічого, підросте, схаменеться – і все прийде в норму. Як би не так!
Скоро Ліза зібралася заміж, і весілля повинні були оплатити брати – адже у свекрухи немає таких грошей. А старший брат, звичайно, повинен більше всіх. Ну добре. Вийшла вона заміж за якогось бідолаху. У свекрухи – трикімнатна квартира, і вони спочатку намагалися жити з нею. Але, з мамою Ліза не ужилась – і вони з’їхали на орендоване житло.
Потім малюк, потім інший, потім новий чоловік і, знову 2 малюки. Вихована з твердою впевненістю, що їй все повинні, вона також думає, що всі повинні її дітям. Збираємося у свекрухи на яке-небудь сімейне свято – я купую племінникам подарунки і солодощі, а вона, хоч би раз, щось купила моїй дитині. Ну і добре. А недавно вони з мамою придумали, що батьки повинні жити зі старшим сином – так належить, а квартиру треба віддати молодшій дитині – Лізі. І, найгірше, що чоловік – не проти.
У нас теж трикімнатна квартира, і одна дитина. Ця квартира подарована нам моїми батьками, але свекруха вважає, що син за 20 років шлюбу зі мною – її повноправний власник. Одна кімната – наша, друга – сина. Так, син скоро поїде вчитися, але він же буде приїжджати! І куди? До бабусі з дідусем в кімнату? Вони вже витріпали мені всі нерви зі своєю бідною Лізою. Чоловіка дуже люблю, розлучатися не хочу, але і зі свекрами разом жити не хочу. Що робити не знаю.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
