Нещодавно на вулиці зустрів однокласницю. У школі була першою красунею, чимось схожа на актрису. В цю дівчину були закохані всі хлопці, інших дівчат вони просто не помічали.
Минуло 20 років, а Оксана як і раніше красива, але це вже не та краса, яка була раніше. І в свої 35 років вона самотня, без сім’ї і без дітей.
Зустрівшись розмовляли про наших однокласників.
– Всі дівчата вже заміжні та мають дітей. Одна я затрималася, – зітхнула Оксана, сумно посміхнувшись.
– Чому так говориш?
– Сама не знаю, чому.
Чоловіків біля неї завжди було багато. Але щоразу вона мріяла, що на неї чекає десь ще кращий. І коли зустрічалася з хлопцями, завжди про це собі в думках нагадувала.
Ось так і не помітила, як прожила 20 років на самоті, а тут вже і 35. Не така вже вона і бажана, і чоловіки вже не так звертають увагу, як раніше.
Я побажав їй зустріти свою любов, і ми розійшлись. По дорозі додому я міркував про те, що красиві люди мимоволі стають заручниками власної краси. На початку відносин їм нічого не потрібно робити для того, щоб привернути увагу протилежної статі. В результаті людина починає перебирати, сумніватися, її вимоги виключно високі. Тому проходять роки на самоті.
Дзеркало не відбиває колишньої краси, але людина ще не готова сприймати реальність. Як підсумок – самотнє життя. Людина може бути цікавою, мати друзів і навіть мати активне соціальне життя, але бути самотньою… Але чи є в усьому цьому справжнє щастя?
Отже прислів’я «Не будь красунею, а будь щасливою» абсолютно вірне і постійно підтверджується життям. Набагато щасливішою є людина, яка в першу чергу, звертає увагу на душевні якості, ніж на зовнішні.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
