– Не пощастило Сашкові, – говорили родичі, – дружина йому дісталася не феєрверк.
Свекруха ж взагалі відверто говорила:
– Аня нам породу псує; якщо діти в неї підуть, то не заздрю своїм онукам.
Родичі не розуміли, що в ній Сашко знайшов. А якщо розібратися, він і не шукав. Просто зустрів дівчину, яка вміла слухати, і з якою йому було затишно, ось і одружився. І жити-то почали добре, якби не родичі.
Спочатку Сашку все влаштовувало. Ішов на роботу – дружину в щічку – чмок! З роботи приходить – знову вітальне чмок! Аня від радості, як на крилах літає; Сашка гроші для сім’ї заробляє, мріють дім побудувати.
Добре їм удвох, і ніхто не потрібен. Але рідні у Сашка було повно. Майже щотижня день народження, ювілей, хрестини. Олександра з молодою дружиною запрошували всі. В гостях Аня відчувала, що розглядають її і обговорюють. Хто старший, шепотілися, чому вона не має пишних форм.
– У нас всі дівки справні, – говорила баба Маша, – а ти одна у нас родичка швабри.
Після таких вечірок Аня стала соромитися і свого зросту, і своєї стрункості. Вона була вище середнього – метр сімдесят п’ять, а Сашко метр сімдесят два. Раніше грала у волейбол і пишалася своїм зростом, а тепер висока, статна дівчина всіляко приховувала свій зріст: поруч з чоловіком ходила без каблуків, плечі опускала, немов.
Невгамовна Олександрова рідня, як та крапля, що камінь точить, при нагоді все жаліла чоловіка і скрушно хитали головами дивлячись на його дружину. І ось уже він сам починав шукати вади в дружині. Не минуло й півроку, як Сашко став задивлятися на гарненьких невисоких дівчат, а потім і зовсім погулювати почав. Так, здавалося б, через нічого зруйнувалася родина.
Аня не стала терпіти зради чоловіка і пішла від Сашка. Родичі сказали:
– Нічого, Саша, іншу знайдеш, подумаєш, пожили кілька місяців, дітей все одно немає.
Аня поїхала з райцентру, де жила з Сашком, в інше село до матері. І після цього він не бачив її майже рік. За цей час симпатичний Сашко встиг подружити з трьома дівчатами і однією навіть пожив трохи. Але ніхто йому не подобався. Точніше сказати, зовні подобалися, але для душевного комфорту ніхто не підходив: дратували вони його і не розуміли.
Він за характером мовчазний, і якщо не захоче говорити, то краще його не чіпати. Тільки Аня знала, коли слово сказати, а коли промовчати. Сашко став часто згадувати Аню; дізнався випадково, що вона з матір’ю в місто переїхали, і більше нічого про неї не чув.
– І чого я розлучився, – думав він, – Аня ж завжди мені подобалася.
Мати заспокоювала сина:
– Та знайдеться тобі дружина і розумниця, і красуня.
– А хіба Аня не такою була? – невдоволено запитав Сашко у матері.
– Ну так, розумна, раз такого хлопця відхопила, ти у мене симпатичний, а вона тобі зовсім не пара.
– А де вона – моя пара? Куди не кинь оком – ніхто не подобається.
– Нічого, молодий, знайдеш собі.
Але час минав, а Сашко був один і вже давно сумував за своєю колишньою дружиною Анюткою. У місто він їздив приблизно раз на місяць. А потім став частіше навідуватися, в надії, що зустріне випадково Аню, підійде до неї і скаже:
– Здрастуй! Ось так зустріч! Як живеш?
І від цієї думки, що він може випадково зустріти Аню, у Сашка ставало тепло на душі, – майже так само, коли вони ще жили разом. Одного разу проговорився він в місті весь день, але Аню не зустрів.
– Звичайно, більше ста тисяч жителів тут, – де її тут шукати, – думав Сашко, виходячи з торгового центру. І в цю мить назустріч йому йшла дівчина: висока, струнка, – вона йшла легкою ходою, а вітер розвівав її світле волосся. Сашко остовпів: це була його Аня. А далі сталося все, як і мріяв:
– Здрастуй! Ось так зустріч! Як живеш?
Аня теж здивувалася, що зустріла колишнього чоловіка. Ніхто з них один на одного злоби не тримав, тому розговорилися як старі знайомі. Потім Сашко повів Аню в кафе і весь час дивився на неї так, що вона навіть збентежилася:
– Ти якась підозріло красива, – із захопленням сказав він.
– Підозріло красива? – перепитала Аня. – Перший раз таке чую.
– Ще не така від мене почуєш, – похвалився Сашко, – я ж тобі слів красивих майже не говорив, а тепер хочу все сказати.
Але Аня поспішила, пославшись на зайнятість. І тут Сашко злякався:
– А раптом у неї хтось є? – подумав він.
І до того йому лячно стало втратити її знову, що узяв Аню за руку і, дивлячись в очі запропонував:
– Виходь за мене заміж!
У райцентр до Сашка Аня не повернулася. Він сам переїхав до неї. І почали все з нуля. Знімали, квартиру, потім свою придбали. Потім син з’явився, а через два роки дочка. Аня трохи погладшала і це пішло їй на користь, – материнство додало краси і ще більшої впевненості.
Обидва не звертають тепер увага на зріст: Аня носить підбори. Сашка змужнів ще більше і тепер легко піднімає Аню на руки. Коли дружина чепуриться перед дзеркалом, чи то в жартома, а може і серйозно говорить їй:
– Щось ти сьогодні підозріло красива!
Автор не вказаний.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
