Я дуже спокійна людина, проте іноді й мені не вдається уникнути непорозумінь. Зовиця вважає, що я неправильно виховую свого сина. У нас із чоловіком – це перша дитина, а вона вже встигла привести у світ двох, а тому вона вважає, що в праві нас повчати, тому що вона це вже все пройшла і на вихованні дітей вона «ас».
Спочатку я їй не суперечила, тому що вважала її більш досвідченою матусею, але потім її вчення перейшли всі кордони. Розповім про один випадок: я укладаю малюка спати і співаю йому простеньку колискову. У цей момент влітає сестричка і починає волати на всю кімнату:
— Негайно поклади дитину в ліжечко, він повинен сам навчитися засинати, а то ти йому так до його пенсії співатимеш!
Зрозуміло, що все закінчилося тим, що малюк почав плакати, але в усьому залишилася винна я.
Під час годування вона стоїть шулікою наді мною і спостерігає за тим, як я годую сина, що я йому говорю і як він їсть. Родичка завжди і всім незадоволена: то я з малюком занадто сюсюкаюся, то у мене на її погляд у голосі занадто багато суворості забагато. Тепер я зрозуміла чому діти зовиці такі тихі та слухняні. Вони можуть годинами самі грати без участі дорослих.
Найважчий час збігся з моментом прорізування зубиків у синочка. До безсонних ночей приєдналися настанови всюдисущої сестрички, оскільки вона найкраще знала, як потрібно поводитися з дитиною в такий період. У цей момент моя чаша терпіння переповнилася до країв.
Я цього разу ввічливо подякувала їй за допомогу, але потім додала, що далі я все робитиму сама. Відповідь родички була несподівано неприємною:
— Ой, ти поглянь. Ти себе знавцем вважаєш? Без мене ти і підгузка замінити не зможеш. Не уявляю як ти впораєшся.
Ну а далі вона перерахувала усі мої плюси”. Висловила усе, що про мене думає і додала, що без її участі ніхто в цьому домі не зможе й розчесатись.
Якщо ви вирішили, що на цьому все скінчилось, це помилка. Коли мій чоловік прийшов з роботи, то сестричка негайно помчала до нього скаржитися тому що я ігнорую її мудрі поради, адже вона переживає всією душею за племінника. Чоловік став на мій бік, він також, як і я подякував сестричці за допомогу, а потім сказав, що далі ми більше її порад не потребуємо.
Після цього, для мене найцікавішим стало те, що нам почала дзвонити вся рідня чоловіка та закидати те, що ми відмовилися від допомоги такої досвідченої матусі. Чоловік усім радив, самим користуватися її порадами за потреби, а також казав, що ми й самі впораємося.
Але зовиця ще довго не давала мені спокою. Довелось чоловіку з нею серйозно поговорити і попередити, що попросить на вихід, якщо вона не змінить поведінку. Але вона, мабуть не сприйняла його слова серйозно. Вона і уявити не могла, що брат може її з двома дітьми виставити з квартири.
Так. Брат не зміг. Це я зробила, адже вже просто не могла витримати її повчань. У власній квартирі я не могла жити спокійно, тож одного дня сказала, що віднині вона з нами не проживає. Я її пошкодувала і дала притулок. Натомість нічого не просила і навіть, за комунальні ми з неї не брали. Вона доброту не оцінила.
Що ж! Мені шкода, але з мене досить.
Тепер я для всієї родини не хороша людина, адже не підтримала сестру брата у такий період і їй довелось повернутись з дітьми в село до батьків. А я вважаю, що зробила вірно. Покажіть мені людину, яка погодиться на таке до себе відношення.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
