– Та ти на мене зовсім не схожа! Який я тобі батько!
– Не хочете по доброму мені квартиру купити і всім забезпечити, що всі ці роки не додали, то я маму покличу!
Мені здавалося, що це якийсь розіграш, але на наступний день вже дві жінки гупали нам в двері і та, що старша, на чім світ стоїть кляла моєму чоловікові, що вона все життя доньку тягнула і його не турбувала, а тепер він має забезпечити їй все, чого її душа забажає.
Я почала реготати. Бо він нам не міг забезпечити нічого, а тут для якоїсь чужої родини візьме та як встане, та як купить і квартиру, і машину…
Знала ж я, що мій чоловік гуляє, знала і терпіла все це заради дітей, аби сім’я була, аби поміг він дітям в скрутну хвилину. Щоб було за що дітей вчити, за що весілля справити та допомогти на першій порі.
Але Віктор був дуже легонький до всього, ми жили в квартирі моїх батьків, мали кілька кредитів на техніку і на навчання старшій доньці. на роботі у нього вічно були якісь негаразди, тому це дуже відбивалося на зарплаті.
Тепер я певна, що він нікуди гроші не дівав, бо вже всівся він з тими гулянками.
Я старалася те все тягнути на собі, мало того, що працювала на роботі, то ще й бралася допомагати кумі в її міні-бізнесі, вона випікала для людей торти і я їй в цьому помагала. Всі зароблені гроші я вкладала в родину і ми отак жили.
А тут такий сюрприз.
– То не моя донька, – впирався чоловік, – Я ходити ходив. Але донька не моя!
– Та як ти смієш, я чесна жінка, – взялася в боки та інша, мати.
І тут хтось з наших дітей пискнув, що треба зробити тест. Ми погодилися, але не протилежна сторона.
– Це добре, що ти такий, – шипіла нова донька, – тепер у мене не буде жодних сумнівів, щоб відібрати у тебе все майно, яке ти на мене не витрачав. Будеш жити на вулиці.
Я знову засміялася, бо з майна у Віктора навіть гаражу немає.
Поки ми чекали на тест, то я стільки всього передумала. навіщо мені було все прощати чоловікові аби тепер сусіди мали на що дивитися і про що говорити? Я так хотіла зберегти видимість родини, щоб були як усі, а тепер усі на нас пальцями тикають. Як жити з чоловіком далі – я не знала.
Результати тесту виявилися негативними і чоловік тому так радів, ви й не уявляєте. Ті жінки лиш зубами скрипіли.
– Добре, що не ти мій тато, – сказала колишня донька, – У тебе й взяти нічого, ні ремонту людського, ні машини нормальної. І як тільки тебе твої діти терплять?
За ними закрилися двері і чоловік на мене так глянув, наче мені несказанно пощастило, що він у мене в квартирі.
– Вона права, Вікторе, – сказала я, – Я тебе тримала в родині, бо думала, що ти можеш дати дітям більше, ніж я, але ж так не сталося. Тому пакуй валізи.
– Ти що? Я буду судитися за наше майно! Я стільки років з тобою прожив і нажив купу всього!
– З таким газдою як ти, чоловіче, ми будемо ділити лише кредити.
Отак закінчився мій шлюб, за який я чогось трималася, чи то звичка вже така була, чи що то було зі мною.
Дякую тій жінці, що так виховала свою доньку, що вона знає чого хоче і йде до того. А я от як колись не знала, чого хочу від життя, то й тепер так само.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
