– Так, так, так, рідна …
Турбота – це любов.
***
Ось молодий хлопець цивілізовано складає в пакетик продукти життєдіяльності своєї собаки:
– Оце ж ти наївся вчора, нерозумний? – стурбовано запитує він, посміхаючись довірливому носу улюбленика, що сховався йому в джинси…
Відсутність гидливості – це любов.
***
Ось хлопець з дівчиною повертаються звідкись по студеній набережній, гріючись один об одного.
Зігрівати один одного – це любов.
***
Ось таксист втішає по відеодзвінку маленького сина:
– Не плач, мій рідний! Я скоро приїду! Паровозик будемо ганяти!
Втішати – це любов.
***
Ось водій вивантажує тістечка у кіоску, розмовляючи з літньою жінкою-продавцем…
А потім простягає їй склянку кави з пончиком з Мака:
– Голодна ж знову, – ніяковіючи, бурмоче він, і додає, – зустріч, як завжди…
Нагодувати і зустріти – це любов.
***
І вона всюди.
Всюди.
Ти помічаєш її тоді, коли сам її відчуваєш.
Ти завжди помічаєш лише те, на що здатний.
Саме тому так багато тих, хто живе в любові.
І так багато тих, хто говорить, що її не буває.
Справа в тому, що є в нас, а не в тому, у що ми віримо.
Живіть в любові!
Вона зцілює.
Автор: Ліля Гpaд.
Фото ілюстративне.
