Кожна мати вважає, що її дитина найкраща … Ось і Маргарита Степанівна так вважала, що виховала сина Степана чесною і порядною людиною. Степан закінчив інститут і працював інженером на підприємстві, з мамою у них були дружні стосунки.
Маргарита Степанівна працювала диспетчером в ЖК, Степан отримував, поки невелику зарплату, як молодий спеціаліст, жили не в розкоші, але гідно. Дружно жили, у кожного були свої захоплення, мама займалася рукоділлям під улюблений серіал, а син захоплювався моделювання літаків з паперу, цим заняттям його захопив ще батько в дитинстві. А зараз для цього купа можливостей, так і жили, тихо і мирно.
Степан іноді зустрічався з друзями, а тут раптом щовечора кудись іде, при цьому замріяно посміхаючись, Маргарита Степанівна відразу подумала, закохався, з дівчиною на побачення і ходить, а що великий хлопчик, пора і про сім’ю задуматися. Вона вже подумки подружилася з дівчиною сина, представляла вона її не інакше, як Оленку з казки, скромна, добра і коса до пояса.
Тому, коли син привів дівчину знайомитися, мамі найбільше на світі хотілося втекти або ж знепритомніти, але при гостях це якось непристойно, і вона, стримуючи себе все ж стояла на ногах. За іронією долі дівчину звали Оленою, але аж ніяк вона не була схожа на героїню з казки. Маленька, тоненька, може, навіть симпатична, Маргарита Степанівна через густий шар фарби не розгледіла. І волосся на голові, чорне, то чи так задумано, скуйовджене, то чи вітром роздуло.
Маргарита Степанівна запросила дітей до столу, про себе думаючи:
– Тільки б не залетіла, тільки б не залетіла …
Дівчина вела себе скромно не висовувалася, відповідала на питання складно, не дивлячись на зовнішній вигляд, здавалася нормальною людиною. Мама вирішила,
– З лиця воду не пити, – але у сина запитала крадькома, про стан молодої, почувши негативну відповідь, навіть повеселитися.
А син тим часом розповів про їх подальші плани.
– Ми поки поживемо разом, а потім Оленка закінчить училище і одружимося, мама ти не проти? – запитав турботливий Степан.
– Так, що ти синку, якщо ви любите один одного, то звичайно …
Молоді оселилися в кімнаті сина, все було тихо і спокійно, майже як раніше, єдине, син тепер після роботи, не вдома сидів, а з нареченою розважатися ходили, майже щовечора. Мама переживала за сина, як він на роботу ходить, якщо вони повертаються завжди після опівночі, але син не скаржився, був щасливий, а мама не лізла до молодих.
Одного разу помітивши пропажу грошей, відкладених на чорний день, вона злегка запанікувала, але син заспокоїв, що це він узяв,
– Оленка, вся роздягнена, а зима скоро, ось ми одяг купили їй …
– Ну і правильно, що ж їй у своїй тоненькій курточці ходити не по сезону, – похвалила мама.
Далі більше, з зарплати син купив нареченій дорогущий телефон, в результаті вони харчувалися цілий місяць макаронами, тільки їх вміла готувати наречена, тому що ще до цього майбутня невістка запропонувала харчуватися роздільно, скільки її не переконували Маргарита Степанівна, що готувати їй не важко.
Сама Олена готувати не вміла.
– Ну і що такого, буває, – думала свекруха.
Хотіла навчити дівчину, але та гордо відмовилася і майбутнього чоловіка годувала пельменями з магазину або замовленою піцою, якщо гроші були. Вранці вони раніше снідали разом, а зараз син тільки каву пив, бо наречена ображалася, якщо він їв мамині страви, а самій їй вставати раніше не хотілося.
Але найбільше Маргариту Степанівну дивувало, що її, взагалі-то розумний син, який ніколи не відмовлявся смачно поїсти, не протестував, а закоханими очима дивився на наречену, і йшов голодний на роботу, мабуть, любов’ю ситий був. Потім молоді врізали замки в двері своєї кімнати, бо Маргарита Степанівна мала нахабство зайти прибратися в кімнаті, Олена щось зовсім не займалася господарством.
Спочатку Маргарита Степанівна думала та соромиться в чужому домі, і сама запропонувала їй допомогти, але Олена грубувато відповіла, що в прибиральниці не наймала, і нехай мама сама якось прибере в своєму будинку. Взагалі, мама дивувалася, як місяці через два змінилася ця дівчина, її обходила третьою дорогою, не розмовляла, відповідала, якщо тільки запитають, і то як – ніби ласку робила.
Увечері Маргарита Степанівна пила у сусідки чай, вона все частіше і частіше зараз забігала до неї, молоді сцени влаштовували вечорами, їй було дуже неприємно це чути.
– Я не розумію, за що вона так зі мною, я ж поганого слова їй не сказала, прийняла в будинок, – говорила вона сусідці, – раз син її любить, то й я постараюся хоча б прийняти його вибір, а вона …
– Гнати тобі треба молодих, що це таке, в своєму будинку відпочити не можеш спокійно, – говорила розумна Таїсія Павлівна, яка вже пройшла через це.
– Та куди ж я їх вижену, на що вони знімати квартиру будуть, вона вчиться, він мало заробляє, та й то все спускають на свої гулянки …
Вони і лаятися через це стали, їй все йти треба гуляти, а Степану дома хочеться посидіти … Поскаржившись, поговоривши з сусідкою вона брела додому, а вдома син, роздратований. Так і жили, Олена ходила вовком дивилась на Маргариту Степанівну, так що вона відчувала себе зайвою в своєму ж будинку, син був завше невдоволеним, теж не розмовляв з матір’ю, що вже там йому наговорила наречена, одному Богу відомо.
Одного разу, після чергового непорозуміння, Степан прийшов до матері.
– Не можу я так більше, не так я уявляв собі сімейне життя, я розумію, вона молода їй розважатися хочеться, але не кожен же день, я вже втомився від цих дискотек і тусовок, і що зараз робити мама, вона при надії?
– Що тут зробиш синку, одружитися. Дитина це вже серйозно, треба відповідати за свої вчинки …
Розписалися вони тихо, Степан відмовився влаштовувати пишне торжество, мотивуючи, тим, що з появою дитини з’явиться багато витрат, тому зараз потрібно економити. Він твердо стояв на своєму, як наречена не наполягала. Але це було його єдине тверде рішення, прислухавшись до слів матері, що дружину при надії не треба засмучувати, він виконував всі її капризи. А свекруха так, взагалі, намагалася не потрапляти на очі невістці.
– Знаєш, я, напевно, дитину матері в село відправлю, де нам усім тут жити, квартира двокімнатна, що ми в одній кімнаті з дитиною будемо? – говорила невістка синові, Маргарита Степанівна ненавмисно підслухала розмову молодих, коли раніше повернулася з роботи.
– От якби твоя мама з’їхала кудись і кімнату звільнила, – продовжила Олена, а свекруха не дихаючи слухала, що ж відповість син.
– Ти що в своєму розумі, куди це моя мама повинна з’їхати, це її квартира, – обурився Степан, – ось, син підросте, будемо обидва працювати, купимо квартиру і самі з’їдемо.
– Це ж ще три роки, терпіти твою мать, ні вже ти як хочеш, а дитину я віддам, я вже домовилася з мамою …
Те, що вони говорили далі Маргарита Степанівна не чула, вона тихо пішла до своєї вірної сусідки, думаючи про себе, яка ж недобра її невістка. Навіть якщо зараз син чинить опір, то потім вона все одно його переконає, і він повинен буде вибирати або дитина, або матір.
Маргарита Степанівна поїхала до племінниці в передмістя, до роботи далеко, але жити можна. До молодих вона не їздить, навіть з онуком спілкується тільки на вулиці, син показує по вихідним, поки дружина не бачить. Син ніби як щасливий, в сім’ї у них все добре, за його словами, ну і матері добре від цього, більшого-то їй і не треба.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
