fbpx
Історії з життя 0
Коли ж ми маму в дім завели і показали сюрприз, вона ледь свідомість не втратила, розридалась. Виявилось, що свій старий диванчик вона любила не просто так
Є люди, які звикають до своїх речей так, що не можуть з ними розлучитися.
Історії з життя 0
Ти я бачу на мене ображаєшся, доню, – почав не сміливо, – Ну що ж право маєш повне. Хоч я і на інший прийом сподівався. Зіна мовчки дивилась йому в обличчя. Ні пари з уст. Ніякої реакції. Не жене і в дім не запрошує. Ніби чекає, що ж він далі скаже
Він зайшов на подвір’я озираючись довкола. Незнайомець. Поважного віку сивочолий і трохи згорблений. Зінаїда
Історії з життя 0
Добре, що сама дізналась, – мовив чоловік, коли побачив мій вираз обличчя, – Прошу на вихід, нас уже нічого не пов’язує. У цьому домі скоро нова господиня з’явиться
Ми з чоловіком прожили разом десять років.  У нас різні бували життєві труднощі. Бувало
Історії з життя 0
І ось, коли я повідомила мамі, що розлучилась і попросила грошей на косметичний ремонт її оселі, вона заявила, що знайшла в Італії чоловіка і наразі вони саме облаштовують власне житло, а для мене у неї ні копієчки немає. Тобто взагалі вона мені навіть сто євро не може на продукти передати. Я очманіла
Моя мама покинула мене в найтяжчий момент мого життя. Вона може, але робить вигляд,
Історії з життя 0
Нещодавно на порозі її квартири знову з’явився батько. Прийшов і просився, плакав, аби вона дозволила йому повернутися. Розказав, що жінка до якої він пішов, покинула його після 3 років стосунків. Потім він їздив на заробітки, були інші жінки. Остання ж узагалі залишила його дізнавшись, що той має недугу, яка не дозволить йому більше працювати
Моє дитинство не було безхмарним. Добре пам’ятаю свого батька. Він частенько приходив після роботи
Історії з життя 0
Оскільки у нас дуже багато спільних знайомих і друзів – до Ольги почали доходити плітки. Вона з чоловіком почала часто з’ясовувати стосунки, навіть моєму зателефонувала і розповіла все, хоч він і не повірив, адже думає, що з малою дитиною мені на таке часу немає
Моїй молодшій донці нещодавно виповнився один рік. Коли я була при надії, чоловік моєї
Історії з життя 0
Ольга стояла з величезною торбою речей на порозі. Нічого не розуміючи діти тихцем схлипували заховавшись за її спідницею. Біля під’їзду стояв бус, чекаючи коли жінка почне зносити речі. А тут таке!
— Донечко, не йди! – благала плачучи свекруха, – Ти єдине добре і світле
Історії з життя 0
Я не хочу, щоб ти їхала. — Дуже правдоподібно говорив хлопець. — Давай залишимося тут. Я з тобою одружуся. А вона мовчки дивилася в стелю. Вона так і не змогла зрозуміти, чи правильно вчинила. І чомусь згадала Костю
Все вийшло спонтанно. На спір. Костю взяли “на слабо”. Старий, як світ, трюк. І
Історії з життя 0
Щоб у мами не було можливості передумати, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на поїзд. Дочекавшись, коли потяг рушить, зітхнула спокійно: нехай вона розвіється. Останні десять років, відтоді, як не стало тата, мама все згасає і згасає. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона і зовсім розкисла
З тіткою Женею мама познайомилася у інтернеті, років зо три-чотири тому. Вони посварилися під
Історії з життя 0
Прощались. Не казали того вголос, але обоє розуміли, що бачаться востаннє, напевне. Хоч як був проти син, а випросилась у нього мама додому. Місяць вони з дружиною приводили до ладу стареньку хату, а сьогодні потрібно було і в путь рушати: «— Ти приїзди до мене частіше, – говорила ніби вже не поруч була, а там за межею, – Ти ж знаєш, я чекатиму. Ми всі чекатимемо, синку»
– Мамочко, подумай, мамочко! – стояв навколішки біла старенької, аж білої Килини сивочолий син,

You cannot copy content of this page