fbpx
Історії з життя 0
Я дозволила Петрові замовити собі ще одну чашку кави, а сама пішла «припудрити носик». Перед тим, як зайти до вбиральні я глянула в дзеркало на стіні. Рухи Петрових рук були дуже швидкими і дивними він щось робив над моєю чашкою. Я звичайно була не зовсім впевнена, але мене це насторожило
Вранці я прокинулася в чудовому настрої. У мене два відгули, а потім вихідні цілих
Історії з життя 0
Сплю і чую: стіни ходуном ходять. Думала, що під вікнами хто трактор заводить. Прокинулась, визирнула у вікно – тиша. Прислухаюсь, а то з кімнати сина з невісткою, хтось хропе. Заходжу тихцем і дар мови втрачаю: син мій спить, а невісточка “виспівує” так, що шибка у металопластиковому вікні дзвенить
Сплю і чую: стіни ходуном ходять. Думала, що під вікнами хто трактор заводить. Прокинулась,
Історії з життя 0
– Ти мені ще й спасибі скажеш! – сказала чоловікові моєму. – Ти що не розумієш? Їй тільки квартира і потрібна! Вона ж уже зараз мріє про те, аби двокімнатну продати і після розлучення отримати власну однокімнатну. Повір, я це бачу ясно
У мого чоловіка є сестра Таня. Досить особлива жінка, якій 35 років. Своєї сім’ї
Історії з життя 0
На початку урочистостей до установи вбігає жінка, шукаючи дочку. Виявляється, то Юлина мати. Хтось їй сказав про реєстрацію шлюбу. Ох і сварку вона влаштувала! Не дозволяє Юлі за Сергія заміж виходити, і край!
Скільки написано про свекрух! І такі вони, і сякі, й капосні, і сварливі. Бідні
Історії з життя 0
Мамо! Не маємо часу вгору глянути! А ви причепились зі своїм «побули б», — бурчали діти, нетерпляче тупцяючи коло автівки
Віра здобула омріяний фах агронома й за направленням поїхала працювати в колгосп у сусідню
Історії з життя 0
Вона була дванадцятою дитиною в сім’ї Семена, не розмовляла, наче не від світу цього, завжди була для них лише зайвим ротом. Старші її задирали, а вона тільки посміхалася і тихесенько, щось мукала собі під ніс
Вранці тридцять першого грудня в будинку пролунав тихий стукіт. — Кого ж це до
Історії з життя 0
Доброго дня, мене звати Ольга, а ось це – Рома, ваш онук! – почула Інга Василівна від незнайомки, що наздогнала її
– Доброго дня, мене звати Ольга, а ось це – Рома, ваш онук! –
Історії з життя 0
Я шукав роботу, ходив на співбесіди, але хто був у моїй ситуації розуміє – швидко це не робиться. Дружина кожного дня ставала все похмурішою і одного разу влаштувала феєричну сцену. Врешті голосно ляснувши дверима, пішла до батьків сказавши, що подає на аліменти. Коли я вирішив з нею поговорити і розповісти, що і до чого, пояснити причину свого звільнення та і слухати не стала. Сказала що я казкар
Скоротили мене місяць тому, я довго не міг знайти нової роботи, тому зовсім зажурився.
Історії з життя 0
А ти що не знаєш? Аліни більше з нами немає. — Я й не знала, а може ти все ж помилилася, цього не може бути. Ми ж із нею спілкувалися і. З чого ти взагалі взяла?
Дівчині, яку ми ніколи не забудемо присвячується! Я вийшла на роботу коли моєму молодшому
Історії з життя 0
У кінці нашої розмови я посадив бабусю на автобус та побажав міцного здоров’я. Сам тихцем сфотографував і бабусю і назву села в яке автобус поїхав. Повернувшись додому почав з’ясовувати, що й до чого, вийшов на старосту села. За тиждень з друзями поїхали до будинку старенької
Якось, одного разу, мені довелося очікувати міжміський автобус на автовокзалі. На вулиці була холодна

You cannot copy content of this page