fbpx
«Як тепер жити? Що робити?” Молода жінка з засмученим обличчям на першому сидінні, у неї на колінах сидить однорічний малюк, наївно дивиться на світ широко розкритими оченятами і смикає пальчиками бахрому свого яскраво-синього шарфа. Його мати дивиться у вікно, покусуючи губи, щоб не розридатися прямо тут. Покинув! Втік, як щур з корабля! Продуктів і грошей вистачить на місяць, якщо дуже економити. Але що робити далі?
Василь вів автобус по трасі. Міжміський рейс, протяжність маршруту більше тисячі кілометрів. Напарник, проїхавши
Моїй таємниці виповнилося 15 років. Але я вирішила розповісти всю правду, бо я в усьому зізналася своєму чоловікові і я вже нічого не боюся
Коли я була при надії на останніх термінах, мене поклали на збереження, де я
Ігор не дозволяв Каті ходити на роботу, розмовляти з сусідами. А коли їхав у відрядження, то доручав своїм друзям стежити за дружиною
Ігор змолоду був дуже показним хлопцем. За ним дівчата в’юном вились. А він то
Все було у неї круто. Супер. Він купив їй машину, возив відпочивати на Балі, вони жили у величезній квартирі з видом на столицю. І раптом Еліна розлучилася з ним. Всі очманіли, звичайно. Всі були впевнені: цей хлопець – те, що треба для такої примхливої, вимогливої і дуже красивої дівчини
І я був упевнений. І прямо запитав Еліну, що за незрозумілий вчинок? «Знаєш, я
Дала подрузі в борг величезну суму, а віддавати вона і не збирається. Як тепер людям вірити? А ми ж були як сестри!
Ми з подружкою жили по сусідству ще з дитинства, і наші матері були колежанками:
Літня бабуська під магазином просила дати «хоч гривню» на їжу. А я дала їй 400 гривень, як виявилося, це стало початком великих змін
Кілька місяців тому потрібно було поповнити запаси продуктів в холодильнику, тому я вирушила в
Начальник якось зайшов в закуток до прибиральниці, вона йому каву запропонувала з печивом
І хоч дівчина не дуже красива – повненька і немодна. Вона прибиральницею працювала, хоча
— Момо, ти що надумала? – волає телефоном донька, – А тата ти на кого залишиш? А люди, що скажуть? У твоєму віці так уже не роблять. Чому раніше так не вчинила? Тепер, що. Ми з братом повинні усе розсьорбувати?
— Момо, ти що надумала? – волає телефоном донька, – А тата ти на
Я не буду ходити кругами і скажу чесно, що завжди не розуміла і не любила своїх батьків. Вони не добилися в житті зовсім нічого і ця ноша лягла на мене
І я була б готова її винести, але справа тут не в тяжкості мого
Не розумію я цей дешевий “випендрьож”. Я всі ці речі сама переглянула, перепрала, запакувала і передала невістці. Там одяг на всі сезони, приблизно до 3 років, ці речі носили тільки племінники. Можна сказати, що там був повний набір речей, який потрібен дитині – теплі зимові комбінезони, демісезонні курточки, шарфи-шапки, штанці, кофтинки, вся дрібнота – боді, повзунки, величезна кількість колгот і шкарпеток. Багато светриків і шапочок я в’язала власними руками. Весь одяг чистий, випраний, без плям. Я ретельно відібрала.
Я «багата» мама і бабуся – у мене троє дітей і п’ять онуків. Дочки

You cannot copy content of this page