Як кажуть, нічого не віщувало біди, але вона була. Тому одного чудового дня, коли чоловік вернувся з чергового рейсу, я його поставила перед фактом
Жили ми з чоловіком добре, двадцять років за плечима, діти, думали хату собі будувати
Так, я не впустила рідного батька у дім. Стояв він на порозі розгублено очима кліпаючи. “Надійко, як ти можеш?”. А Надійка таки може і двері зачинити може і за себе постояти. Я довго чекала, аби це зробити, бо ж знала, що от так і буде
Так, я не впустила рідного батька у дім. Стояв він на порозі розгублено очима
Я не знаю, що таке бути «за кам’яною стіною», поняття не маю, хоч вже й шістдесят на носі. Завжди я мала вирішувати свої проблеми сама. А від чоловіка чула лиш одне – поради і зауваження.
Його улюблена фраза «а я ж тобі казав, а ти мене не слухала, то
Про життя Віоли я дещо знала з розповідей колишніх однокурсниць під час зустрічі випускників. На першу я не приїхала, бо вона співпала з народженням моєї другої дитини, на останню не прийшла Віола, бо залагоджувала справу через халепу, в яку втрапила її донька. Тож я мала можливість першою дізнатися про цю незвичайну історію і в черговий раз переконатися, як життя змінює людей
З моєю однокурсницею Віолеттою ми випадково зустрілися через двадцять років після закінчення університету, біля
– Прийшла би ти якось до нас, Соню, що вже минуле згадувати, – жебоніла до мене літня жінка, ледве переводячи подих від тієї маси тіла, яку змушена була нести, – Ми вже не молоді, то чого минуле згадувати?
А минуле воно ж згадується так яскраво, що аж зубами інколи скрипиш. Хіба я
Чоловік сказав, що хоче нарешті здійснити свої мрії в житті, тому йде від мене до молодої і гарної.
– Ну, якби ти більше працював, то не лише б ти зміг свої мрії
Що в сімдесят років можна ще робити, окрім, як чекати. Чекати, коли приїде син з невісткою чи онук з дружиною, а їх нема і нема
Все вони в тому місті такі зайняті, наче мають і орати, і садити, і
Я все думала, як один вчинок може перекреслити стільки життів, адже тепер у мене ніколи не буде онуків і моя самотність вже невідворотна, як і мого сина.
Мені лікар пояснював, що Віталик вибрав Бога, бо так він заміщав відсутність батька в
Цікаві люди, ну правда. Сьогодні ось тітка набрала і давай авторитетно так мені доводити, що я маю прийняти мамин вибір і що у сім’ї може бути різне, але то сім’я і нею повинна залишатись завжди. От тільки де була та тітка чотири роки тому, коли все те сталось? Чому вона тоді мовчала?
Цікаві люди, ну правда. Сьогодні ось тітка набрала і давай авторитетно так мені доводити,
Всю дорогу я наче щось відчувала недобре, тому в матері не ночувала, а вирішила вернутися додому. Моє передчуття мене не підвело – в коридорі жіночі туфлі і солодкуватий запах жіночих парфумів. Від цього всього я опустилася на стілець в прихожій. Рухатися не було сили. Невже це сталося й зі мною?
– Мамо, а чого ти так рано вернулася, – визирнула кучерява синова голова в

You cannot copy content of this page