Поглянула я на все те день до вечора і не витримала. Наступного ранку я сіла в машину і поїхала у дім матері. Хоч сестра і голосно виказувала своє невдоволення. але я мало слухала. Згребла усе, що в машину вмістила і відвезла до матері. Геть зверху на багажник кілька табуреток прикрутила. Уявіть моє здивування, коли через кілька днів моя рідна мама усе те назад сестрі відвезла.
Моя мама на заробітках була років із десять. Для того, аби ми із сестрою могли навчатись, вона в Мілан і поїхала до сестри. Зі здоров’ям у нашої мами завжди негаразди були, тож я була проти такого її рішення. Казала, що й на заочному вивчусь, працюватиму, проте мама заявила, що медик не може навчатись заочно і то буває раз у житті, тому професію я повинна отримати так, як треба.
Три роки тому я завершила навчання, завдяки мамі моя мрія здійснилась – я можу допомагати людям. Живу у столиці, орендую квартиру. Поки з особистим не складається, адже увесь свій час я посвятила роботі.
А от сестриця моя золота так і не вивчилась. на тре Нічоготьому курсі вона радо пішла під вінець. а за місяць заявила, що при надії і навчання їй ні до чого. тепер у житті її є одна єдина професія – бути мамою.
Оскільки мама наша в Мілані була, то дім її пусткою стояв, от сестриця туди й привела чоловіка свого. Я грішним ділом і зраділа, адже дім потребував догляду, та й переймались ми дуже, аби хто не заліз і шкоди там не наробив. Чомусь, я думала, що вони там поживуть деякий час і все, але сестра моя мала геть інші плани на майбутнє.
За сім років вони із чоловіком спромоглись лиш розширити свою родину. Зараз я маю п’ятьох племінників і ще двоє на підході”, ось-ось. Мама моя приїздила на кілька місяців і знову їхала, але щоразу мені казала, що той дім уже не її і напевне їй доведеться собі хату купляти, бо не підніметься рука вказати сестрі моїй на двері.
Тож коли мама приїхала минулої осені вона за німої згоди сестри придбала собі окрему хату. оскільки всі біль-менш хороші хати в селі було розкуплено ще з лютого минулого року, то мама собі взяла невеличку глиняну хату на краю села.
— Нічого, – казала вона мені. – зять допоможе там ремонт зробити і хату до ладу привести. Я поки в них поживу, а щойно в себе ремонт зроблю – так переїду.
Я працювала в столиці і в село приїздила не часто. Дзвонила мамі, та ніколи мені нічого не казала, все в неї добре і гаразд. Я була спокійна за неї, хоч і не схвалювала ідеї з новою хатою.
На Різдвяні свята я сіла в авто і поїхала додому зустріти це свято із родиною. Уявіть моє здивування коли виявилось, що мама живе у тій хатині, а не з сестрою у своєму домі.
Бачте у сестри для мами місця не виявилось, адже вони чекають двійню і мусять підготуватись, більше того, навіть ремонт робити у мами ніхто наміру не має, бо їм треба “свою” хату до ладу привести.
Мама ж так і переселилась у те, що було. Вікна сусід засклив, а підлогу ковриком старим пристелила і намагається на дірки не ставати. Стіл стілець, ліжко. Ото і все що має. Каструля одна і ложка. Коли запитала у неї як так вийшло, то вона давай сестру захищати, мовляв там дітей багато і двійня буде, а їй більше і не треба.
Зате у сестри ремонт у розпалі, адже мама все що привезла у кармані їй віддала. Мені так прикро стало, так неприємно. Сіла в машину, поїхала додому, загрузила авто маминими речами. тазики, виделки, ложки, посуд, навіть табуретки узяла, бо ж мамі нема на що й сісти. Плитку електричну забрала, бо мама на плиті готує.
Що ви думаєте? Мама ще й невдоволена мною виявилась. Не хотіла навіть розмовляти, бо ж я забрала “у бідосі” сестри, а там же діточки. Сусідка розповіла, що вона на тачці усе перевезла назад сестрі, а та й узяла.
Тепер і сестра і мама зі мною не розмовляють, адже я вчинила дуже негарно. А я відповіла, що наступного разу зроблю точно так само.
Ну хіба я не права, скажіть? Ви б не так вчинили?
18,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
