Вона слухає незрозумілу музику, носить незрозумілий одяг, розповідає про незрозумілі фільми.
— Вона змушує Вас наслідувати її? — запитала я несподівано для моєї співрозмовниці.
— Ні…- розгубилася жінка.
— Вона наполягає на тому, щоби Ви зробили собі тату, заплели дреди, пробили тунелі у вухах? — спокійно продовжую я.
— Ні…
— Вона запрошує Вас на неформальні тусовки, знайомить зі своєю компанією, приходить без дозволу в гості?
— Ні…
— Вона звалює на Вас свою роботу, чи постійно просить про допомогу?
— Ні…
— Вона пліткує про Вас, плете інтриги за Вашою спиною, висміює Ваш стиль?
— Ні…
— Вона намагається підсидіти Вас, й активно конкурує?
— Ні…
— Вона спить із Вашим чоловіком?
— Ні…
— Вона винна Вам грошей?
— Ні…
— Вона винна перед Вами за щось?
— Ні…
— Вона нагадила Вам під двері?
— Ні…
— Вона похитнула ваш уставлений світ, у якому правильно лише те, що зрозуміло? Вона лякає вас, дозволивши собі робити те, на що ви ніколи не зважилися, але ймовірно хотіли? Вона здається вам вільною, тобто, має те, чого не маєте ви?
Ні, друзі мої, я не ставила собі за мету змусити її заплакати, хоча вона це зробила…
Мені хотілося зламати сформовану в голові кожного другого систему, яка змушує заперечувати все те, що в ній не вкладається.
Ненавидіти тих людей, які відрізняються від них.
І боятися їх тільки за те, що вони дали собі право на своє власне життя, своє власне тіло, і свій власний вибір.
Несвобода завжди жорстока…
Нетерпима.
Гостра.
І перекладається вона, як правило, на тих, хто вільний, і хто нікому нічого не нав’язує.
Найневільніші з нас точно знають, як усі повинні жити і як правильно.
Однаково…
Так спокійніше, правда?
І справа зовсім не в тому, що пірсинг і татухи — це добре, а стандартна зачіска — погано.
Справа в тому, що чужі татухи не повинні хвилювати того, кому їх не набили насильно.
Будьте вільними настільки, щоби жити тільки на території свого власного життя!
Автор: Ліля Гpaд.
Фото – ілюстративне.
