Прийшла я вчора до сина з невісткою на гостину. Дивлюсь, дві тарілки немиті у раковини стопочкою стоять, і кухоль. Я воду ввімкнула, хотіла помити, а невістка на мене прямо орлицею – не треба, не чіпайте, це Сергій помити повинен.
Я й отетеріла, кажу, та яка різниця, чия. Проте невістка заявляє, що то дуже велика різниця. Мовляв, вона тепер посуд за сином моїм не миє, і речі не пере теж, хай, каже, він сам, я йому не служка. Я мало не впала! Я кажу, ви сім’я взагалі, чи як? Як взагалі так можна, за собою тарілку помити, а за чоловіком – хай він сам?
У гостях у свого одруженого сина я буваю не дуже часто. Вони собі родина, хай живуть, як знають, досить того, що до мене свекруха у кожну шпарину зазирала. Проте на місяць раз приходжу побачитися з маленькою внучкою.
Малій вже скоро два роки, невістка в декреті. Я багато разів пропонувала їй свою допомогу, хоч із дитиною, хоч по господарству, але невістка моя відмовляється навідріз.
Та вона і справді сама справляється чудово. Що не прийду, так вдома у них чистота ідеальна, все вимито, посуд ніколи не залишає, одразу миє після їжі. Все сяє, все блищить! Тому я дуже здивувалася, коли побачила немиті тарілки. А це вона, виявляється, чоловіка виховувати взялася!
Мій син має дуже гарну і перспективну роботу. Отримує таки чималу зарплатню, яку майже повністю віддає дружині. Собі залишає лише невелику суму на обіди та проїзд. Але ось по дому мій син нічого не робить, та й не вчила я його такому. Навіщо? Хіба то чоловіча справа, якщо інка є у хаті?
Робочий день у нього з десятої ранку до сьомої вечора, додому він приїжджає вже о восьмій. До його приходу невісточка моя зазвичай приготує вечерю і подає на стіл. Сергій, помивши руки і переодягнувшись, одразу проходить на кухню, їсть, вислуховує новини про дитину і про те, як минув день, а потім іде до кімнати до ноутбука. Лягає з ноутом на диван, і все – його не чіпайте, він втомився, повинен відпочити.
У такому положенні найчастіше і засинає. Якщо ж невістка його не розштовхає, не змусить вимкнути гаджети і лягти нормально в ліжко, то може всю ніч проспати на дивані в навушниках поруч із комп’ютером.
Невістка спочатку не звертала на це увагу, а тут врапт їй припинило це подобатись. Каже, що мій син хоч щось робити по дому повинен. Говорить, що теж втомилася. Мовляв, вона увесь день то з дитиною, то біля плити, ні на хвилину не присяде. Підлогу миє щодня, сантехніку чистить. Сорочки йому пере і прасує. костюми. До приходу чоловіка завжди гаряча вечеря, завжди. А він навіть тарілку за собою не вимиє. Поїв і пішов. Говорить. що те що він працює не означає, що більше нічого робити не повинен.
І ось уже кілька днів мій син, як виявляється, миє свій посуд сам. Сьогодні ось вранці не вимив, запізнювався. Але невістка моя заявила, що принципово робитиме за нього це не буде. Тарілки мого сина залишаться стояти до вечора.
Коли ж я намагалася нагадати їй, що вона таки сидить зараз у декреті, і цілком могла б і кілька тарілок вимити, і сорочки випрати разом і випрасувати. Зрештою, це нерозумно навіть – ганяти пральну машинку заради пари сорочок.
– Декрет дається для догляду за дитиною, а не за чоловіком! – заявила невістка. – Доки не почне мені хоч чимось допомагати у квартирі все робитиме для себе сам!
пішла я додому обурена дуже. Як же ж це так? мій син гроші в дім приносить великі, а йому і їсти ніхто не насипе? Надумала собі, що буду напевне приходити щоденно і все, що моїй дитині потрібно, робити. Бачте, виховувати вона його надумала? Завтра ж сину зателефоную.
02,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
