fbpx

Притча про добро, силу молитви та втомлені блакитні очі Ангела охоронця

За вікном дув крижаний вітер, грозові хмари видерлися над лікарнею, де лежав маленький пацієнт. Він був дуже хвoрий, майже нічого не пам’ятав і не помічав.

Його відвезли в звичайну міську лікарню, всі родичі в голос кричали, що там немає лікарів, що ніхто не буде борoтися за його життя, а мама просто вірила і молилася.

Одного разу дитина побачила красиві блакитні очі. Вони дивилися на нього так розуміючи, що все інше пішло на задній план. Десь вдалині молилася мама, волаючи про допомогу до Бога, не перестаючи дзвонив телефон, крuчали люди.

А хлопчик грав з яскравими спалахами світла, які незмінно залишалися з ним після відходу Ангела. Саме так називав про себе хлопчик чоловіка в білій пов’язці і такими добрими блакитними очима.

Ангелом, якого так чекала дитина, був звичайний лікар реаніматолог, щогодини схилявся над ним і перевіряв свідомість і самопочуття. Він заспокоював і підбадьорював рідних, кажучи про те, що здоров’я сина обов’язково покращиться, необхідно трохи зачекати.

І це додавало сил рідним і близьким. Вони дивилися на лікаря, сподіваючись і вірячи в те, що диво дійсно трапиться.

Ангел робив все можливе і неможливе, вкладав всі свої сили в порятунок маленьких життів. Він навіть ліки купував сам, розуміючи, що у багатьох мам такої можливості немає. Ночами, сидячи в ординаторській і спустошуючи кухоль з кавою, він пояснював дружині, що сьогодні не прийде додому.

Його маленький пацієнт нестабільний, і він не має права його залишити. Щось всередині втомленого чоловіка тяглося до цього маленького хлопчика, і його серце, як натягнута струна, було нерозлучне з дитиною.

Читайте також: ПОВЧАЛЬНА ПРИТЧА: “Я БІЛЬШЕ НЕ БУДУ ХОДИТИ ДО ЦЕРКВИ”

Мама помічала зміни в своєму маленькому синові, він почав посміхатися уві сні і на його обличчі грали сонячні зайчики, хоча в палаті було штучне освітлення, і взятися їм було просто нізвідки.

А хлопчик знав, що все буде добре, і лікує його зовсім не лікар, а ті промінчики добра, які він залишає у свого пацієнта кожен раз, коли приходить.

І ось одного разу грозові хмари змінилися на чисте блакитне небо. Дощ припинився, і здалося яскраве сонце. У цей момент сталося диво – важко хвoра дитина пішла на поправку. Радісна і щаслива мама знову почала благати до Бога, але вже з вдячністю! Вимолила!

А лікар з втомленими очима скупо посміхнувся. Він не відчував себе Всевишнім, просто виконував свою роботу, не претендуючи ні на які звання.

І тільки один хлопчик знав, що зустрівся з Богом, у якого втомлені блакитні очі. Всі ми можемо стати для когось порятунком, варто тільки прислухатися до доброти, яка живе в кожному з нас.

Джерело.

You cannot copy content of this page