Таких як Роман називають мазунчиками долі. Але з Романовим характером краще сказати, що вхопив бога за бороду і телепає його, коли треба зробити собі якийсь подарунок. Найяскравіше це проявлялося в школі. І бешкетував як всі, і уроки прогулював як всі, але Миколі і Тарасу зауваження і батьків до школи, а з Романом лиш бесіда з завучем. Скоріш за все, справа була в тому, що педагогічний колектив складався з жінок, а Ромчик був таким гарним хлопчиком! І бешкетував якось не зі злістю, а з гумором!
В училищі, куди потрапив через відсутність у батьків грошей і відповідних оцінок, справи пішли трохи гірше, бо майстри на красу не дивилися, а їм головне, аби чогось навчити чи могорич виманити. Не любив Роман ту механіку, але любив гарні машини. Мріяв, що колись матиме таку червону з відкидним верхом, і зарулить на дискотеку, і Ліза поїде з ним на край світу.
Після працював в гаражі батькового знайомого, а далі почав ганяти машини з Європи і завів свій власний бізнес. Все йшло просто чудово – конкурентів мало, попит шалений. Він таки під’їхав до Лізи, тільки не на червоній, а на великому крузаку, бо в такого бізнесмена має бути розмах. Ліза за кілька місяців погодилася вийти заміж і почався в його житті безперервний рай. Далі з’явилися діти і його серце наповнила ще більша гордість і щастя за себе красивого.
Чого бажати ще може чоловік? Проте, в якийсь день до салону завітала білява фея і попросилася на роботу. Роман з радістю погодився. Стали вони разом працювати і почали в Романа закрадатися такі помисли, що його кохання з Лізою виглядало дитячим садком. Чим більше білява Оля тримала Романа в напрузі, тим більше він телепав бога за бороду, лиш би вона згодилася. В хід пішли і дорогі курорти, ресторани, подарунки. Втратив Роман голову в очікуванні сподіваної винагороди. Нікого не бачив і не чув, нічого не хотів. Чи очікування було надто сильне, чи перетримала Оля страву, але з того всього виявилося, що фея така ж жінка і нічого особливого нема. Він ще трохи політав джмеликом, попив нектару і переївся.
Приїхав він додому, а там ні Лізи, ні дітей. Кинувся він до тещі, молив, просив і каявся, проте Ліза була непохитна. Відвернулася від нього разом з богом. Тоді й почалися в Романа проблеми на роботі, з фінансами і випивкою. Ніяк не міг зрозуміти, чому програв. Що зробив не так? Він всього себе вкладав в родину, подумаєш, трохи відволікся. З ким не буває.
Почало все навколо нього валитися, але він цього не помічав. Навідував дітей, приносив подарунки, просив Лізу вернутися. В один з таких відвідин малі сиділи вдома з бабусею, бо почався карантин через спалах вітрянки. Така дитяча хвороба звалила його з ніг. Пролежавши кілька тижнів в відділенні інтенсивки, вернувся до своєї порожньої хати. Ніхто не приходив. Ні друзі по веселих гульках, ні партнери по бізнесу, ні білява Оля. Ввечері приїхала Ліза з дітьми:
– Тобі зараз потрібен догляд, так лікар сказав. А я не можу і тут поратися і до дітей бігти. Тому поживемо всі тут, поки не одужаєш достатньо.
Було враження, що вони нікуди й не дівалися, просто йому приснився якийсь кошмар. От він прокинувся і все гаразд – вони тут. Дітлахи бавилися, бігали і верещали по квартирі, Ліза готувала щось окремо для них, бо вибагають і йому, бо поки дієта.
Одного вечора він дивився, як вона розчісує своє довге чорне волосся, такі знайомі йому рухи, здається, вона ще рахує до ста. Принаймні, колись так робила, щоб було гарне волосся біля коренів. Бо тоді воно живе і блискуче. Воно спадає такими довгими хвилями і переливається в світлі настільної лампи. Він би вічність на це дивився.
– Я не хочу, щоб ви йшли.
– Подивимося, – сказала вона.
Фото ілюстративне.
