Аліні доведеться прийняти складне рішення – піти чи залишитися. З одного боку – чужа дитина, а з іншого – коханий чоловік. Який, до речі, приховав одну важливу деталь. Ось цей момент і зіпсував все. Якби Марко сказав правду, якби з першого дня сказав, що виховує сина, то було б набагато легше. Аліна з тих дівчат, які дуже люблять дітей. І вона б з радістю прийняла хлопчика! Але ось така таємниця. Це дуже-дуже-дуже недобрий знак. Якщо Марк приховував наявність сина, то може приховувати взагалі все, що завгодно.
Але він розумний. Вибрав момент, коли Аліни не буде в місті і нібито випадково проговорився. Аліна добре відчувала це. Він не випадково сказав, він напевно давно планував. Звісно. Адже вони замислювалися про спільне життя, тут вже не вийде промовчати.
Гуляючи по набережній ледь знайомого міста, Аліна розглядала будівлі. Красиві. Дуже. Поруч бабуся вмовляла дитину піти додому, бо вже пізно. Хлопчина хотів ще погуляти. Але бабуся наполягала на тому, що він втомився. Аліна помітила, що втомилася швидше бабуся, ніж хлопчик.
– Дівчино, не хочете познайомитися? – юнак простягнув їй повітряну кульку. Де тільки взяв?
– Ні, дякую.
Аліна хотіла відповісти, що у неї є хлопець, але не змогла. Мабуть, вона вже не була впевнена, є хлопець чи ні. Просто сказала, що вона тут проїздом, знайомитися не хоче. Хлопець вибачився і пішов. Хороший хлопець.
– Марк теж здавався хорошим, – вголос сказала Аліна.
Від вокзалу Аліна добиралася додому на таксі. Виходячи з машини, вона помітила, що Марк чекає її біля під’їзду.
– Ти мовчала більше доби. Я не витримав, ось приїхав і чекав.
– Давно?
– Не дуже.
Рішення було прийнято в третій годині ночі після шести чашок чаю. Аліна спробує. Зрештою, вона особисто знає приклади, коли знайомі успішно виховали чужих дітей. Подумаєш, що у Марка є син від попереднього шлюбу. У багатьох є. Не проблема. Хлопчику всього чотири рочки. Якщо Аліна з ним порозуміється, то спробує стати для нього мамою. Треба знайомитися.
Єдина проблема – це те, що Марк її обманював. Його, звичайно, трохи виправдовує те, що він боявся втратити Аліну, але. Але обманювати не можна було. Ось це “але” нікуди не дінеш. Недобре, коли люди обманюють з самого початку, тим більше в таких серйозних моментах.
Це вона і збиралася сказати.
– Марку, знаєш…
– Звісно.
– Тобто?
Дівчина чекала всього. Від вибачень за обман і умовлянь продовжити стосунки до умов в стилі “якщо ти мене кохаєш, то приймеш разом з Кирилом”. Чого вона точно не очікувала, то ось цього:
– Ти не турбуйся про це. Я сказав про сина, не тому що хочу, щоб він жив з нами, коли ми з’їдемось, просто хочу, щоб ти знала. Ось у мене є син.
Аліна нічого не розуміла. Як так? Як вони можуть жити разом, але без Кирила? Мама Кирила давно виїхала, з сином не спілкується. Гаразд, коли Аліна і Марк зустрічалися, хлопчик, мабуть, залишався з бабусею, але це кілька разів на тиждень, а не постійно.
– Кирило живе у моєї мами, все добре. Якщо раптом що з мамою, все-таки вік, то повно притулків. Не хвилюйся! Гроші є, так що в будь-якому випадку його проживання там оплатити зможу. На нас це ніяк не вплине. Так що даремно ти хвилювалася. Все добре?
Аліна слухала все це і не могла повірити. Так. Той факт, що у Марка син, це були просто квіточки. Але, що він сказав зараз. Аліна дивилася на Марка і не впізнавала його. Він так спокійно міркує про те, куди можна відправити сина.
Це з ким же вона зустрічалася стільки часу?
– Ти мовчиш, я не розумію, – сказав Марк.
– Не приходь до мене більше.
Фото – ілюстративне(pexels).
