— Розлучатись з тобою я поки не планую, але жити, як раніше не будемо. Переїду поки в іншу кімнату, сімейний бюджет також розділимо. Їмо, спимо, і перемо окремо.
Тим паче, я теж прекрасно заробляю. я адекватна людина, грошима не розкидаюсь. досить економна.
От і вирішила його провчити. Аби одночасно довести йому, що він не правий, і не цінує того, що я для нього роблю.
Сказала чоловікові, що тепер ми тимчасово просто співмешканці. Кожен живе у своїй кімнаті (у нас їх дві, слава Богу), їмо окремо, і готуємо їсти собі самі. Те ж стосується прибирання, прання, і інших обов’язків по дому. За квартиру платимо навпіл, так як живемо разом. Все інше окремо.
Забрала з шафи свої речі, перетягнула їх в зал. Відправила в спальню телевізор з приставкою (він би його все одно забрав). Розклала собі в залі диван, застелила, і стала там жити.
З його боку спочатку були претензії. Але я спокійно пояснила, що його ставлення до мене неприйнятне. І оскільки розлучатися я поки не має наміру, оскільки все ще його люблю, то нам потрібно відпочити один від одного, нехай навіть живучи в одній квартирі.
І ось вже пройшло два тижні. Якщо чесно, я в захваті. Я забула про те, що таке бігти додому і готувати вечерю. Забігла після роботи, купила йогурту або кефір, і задоволена. Так круто, коли ввечері можна сходити на манікюр, а на вихідних замість прибирання в домі збігати в салон. Я волосся трохи перефарбувала і зачіску змінила.
Прямо таки настрій покращився. І весна на вулиці прямо таки радує щосили. А ще й грошики зайві залишилися. Раніше я зазвичай сама продукти купувала, у чоловіка грошей не просила або рідко просила, якщо зовсім не вистачало. А на себе я не так вже й багато витрачаю, як виявилося. До речі, навіть солодке перестала купувати.
А що чоловік? Приходить з роботи невдоволений. Варить собі пельмені, іноді яєчню смажить. А буває, просто бутербродів поїсть і спати лягає . Коли він на кухні, я намагаюся не заходити. У залі двері закриваю, щоб навіть не бачити його. Ображається? Напевно, мені поки все одно. Бачу, що у нього шкарпетки чисті закінчилися. Спасибі, хоч посуд після себе миє, а то б ще й лаялися. Раніше він навіть тарілки зі столу не прибирав, прогрес на обличчя.
Хоча мені здається, що він в якійсь мірі теж від мене відпочиває. Кілька разів намагався дізнатися, де я такий хліб раніше смачний купувала. Я змовчала. Потім сам зрозумів, що то я в хлібопічці щодень пекла. На роботу ходить без перекусу, схуд навіть.
Чи мені шкода? Ні-і-і-і. Сам винен. Він не намагається піти на контакт, але і я не очікувала цього. Він гордий дуже, і переступити через себе йому ой як складно. Нехай і далі гордує.
Ось так і живемо, кожен сам по-собі. Чим це закінчиться? Якщо чесно, я починаю ловити себе на думці, що мені все одно. Попросить вибачення, визнає свою неправоту? Помиримось. Запропонує розлучитися, розлучимося. Я втомилася від його ставлення до мене. Я теж людина і хочу до себе поваги.
Текст редаговано – intermarium.news
головне фото – firestock
