Олександра стояла перед вітриною і думала, що їй сьогодні приготувати на вечерю, на сніданок і на обід. Її фантазії вже не вистачало, щоб нагодувати сім’ю ситно, різноманітно та недорого. Причому з дітьми проблем якраз і не було – хлопчаки їли все, що вона приготує. А ось чоловік і свекруха! Ці панове аби що їсти не будуть. І якщо раніше чоловік не перебирав їжею, то з приїздом свекрухи поводився, як мала дитина.
Визначившись із вибором, жінка купила продукти та понесла додому важкі пакети. Вдома на неї чекала серйозна розмова з чоловіком. Йому не подобалося, що вона після роботи довго ходить по магазинах в той час, як вони сидять без вечері. На просте запитання, чому свекруха не приготує щось сама, він невдоволено відповів, що мама в гостях, вона приїхала відпочити.
Олександра дивувалася, чому завжди спокійний і поступливий чоловік при своїй мамі перетворювався на нудного буркотуна і капризулю. Жінці хотілося виставити Наталю Петрівну за двері і зажити спокійним життям, як раніше, але вона не могла: це ж його мама! Її заспокоювало одне, вона приїхала не назавжди, а лише в гості.
Саша помила посуд, приготувала вечерю, нагодувала всіх, прибрала за всіма, знову помила посуд і почала готувати обід на завтра. В цей час підійшла свекруха і лагідним голосом сказала:
— Сашуню, згідно древніх вчень не можна їсти їжу на другий день – це вже не їжа. Те, що хочеш з’їсти завтра – треба готувати завтра.
– Наталіє Петрівно, я працюю цілий день, а хлопцям після школи треба щось поїсти, – таким же милим голосочком відповіла їй Саша. — Тож на завтра я готую сьогодні.
— Яка ж ти, Сашо, єхидна, — похитала головою Наталя Петрівна. — Я ж до тебе з добром. Я ж бачу, що у вас у родині все не так, як має бути.
— Що саме не так? — Запитала Саша, а про себе подумала, що негаразди в її сім’ї почалися тільки після приїзду матері чоловіка.
— Ну, як що? Все! — відрізала свекруха і демонстративно вийшла з кухні.
Олександра вирішила поговорити з чоловіком. Вона вже втомилася від його примх і від порад його мами. Свекруха нічим їй не допомагає, лише вчить і вимагає.
— Дмитре, тобі що, погано зі мною живеться? — Пошепки запитала вона чоловіка.
Той спочатку не зрозумів, що має на увазі його дружина, тому Саша розповіла йому про розмову з його матір’ю. Дмитро одразу «ввімкнув» маленького хлопчика і почав їй скаржитися, що вона його неправильно годує, приділяє йому мало уваги і не бачить у ньому особистість.
— То слухай сюди, особистосте, — зашипіла на нього дружина, — ти спочатку навчися заробляти більше за дружину, це раз. А два — прикуси язика і їж те, що дали. Три — хочеш погратися у хлопчика, то житимеш із мамою. І чотири — не випробовуй моє терпіння, бо гостинна Саша закінчиться і ти, любий, покотишся звідси разом зі своєю матусею!
Дмитро слухав її і кліпав очима. Йому хотілося бути крутим чоловіком, як вчила мати, і не втратити при цьому сім’ю. Він розумів, що дружина має рацію і він справді почав перегинати палицю. Але він не придумав нічого розумнішого, як запропонувати Саші голосно посваритися, щоб мама почула і поїхала. Жінка розсміялася від такої «привабливої» пропозиції і лягла спати. А вранці голосно, щоб чула свекруха, сказала Дімі:
— Так, сьогодні твоя черга готувати сніданок! І щоб не забув помити посуд. А ввечері підемо разом за продуктами, допоможеш донести пакети.
Коли за невісткою зачинилися двері, свекруха вийшла з кімнати і єхидно сказала:
— Синку, ти свою голову на плечах маєш?! Не чоловік, а казна що. Навіть не хочу на вас дивитися! Поїду до Світланки, вона набагато розумніша за тебе!
Світлана — сестра Дмитра, ніколи не працювала і не збиралася, тому що вона дівчинка — так навчала її мати. І ось зараз Наталя Петрівна поїде до неї та перевірить, чи добре Світлана засвоїла її життєві уроки.
Після від’їзду Наталії Петрівни устрій сім’ї повернувся в звичне русло: жодних примх та більше допомоги один одному. І всі щасливі без «мудрих» порад свекрухи.
Фото ілюстративне.
