Так вийшло, що мій чоловік ріс серед одних жінок. Його батько пішов від матері ще коли він був маленьким, тому він його майже не пам’ятає. Мати все життя тягнула свою сім’ю одна – працювала на двох роботах, а з дітьми сиділа їхня бабуся. Швидше за все, через гостру нестачу чоловічої участі, у мого чоловіка розвинулося надзвичайне почуття відповідальності перед своєю сім’єю. Його сестра вже давно стала дорослою, самостійною дівчиною, але він все одно продовжує собі в мінус їй допомагати.
Ця дівчина живе краще від нас: вона добре одягається, регулярно робить собі в салонах зачіски і манікюр, збирає на машину. У неї є багаті шанувальники, які завалюють її подарунками, і водять у всякі модні заклади. Проте, мій чоловік все ще вважає її маленькою і несамостійною дівчинкою. Йому здається, що без його допомоги вона пропаде, адже ні у матері, ні у її старенької бабусі, немає можливості допомагати їй фінансово.
Я б ще могла зрозуміти, якби він давав гроші тим, хто дійсно може в них потребу – свекрухи або бабусі. Але ці жінки, на відміну від сестри, допомоги не просять, а навпаки – завжди намагаються приїжджати до нас в гості з гостинцями і подарунками. А його сестра, хоч і живе краще за мене, постійно прибідняється і просить допомоги. Спочатку я намагалася не звертати на це увагу, але коли я зрозуміла, що це може тривати вічно, моє терпіння луснуло.
Ця панянка ніде офіційно не працює, займається плетінням кіс на дому і продажем саморобних прикрас. А я змушена працювати в державній поліклініці, де вечорами я падаю з ніг від втоми. У чоловіка зарплата не набагато більша від моєї (я навіть точно не знаю на скільки), але внесок в сімейний бюджет у нас виходить приблизно однаковий. Проте, основна частина домашніх справ на мені – він приходить з роботи набагато пізніше, і іноді підробляє на вихідних. Тому найчастіше чоловік занадто втомлений для того, щоб займатися побутовими питаннями. Де справедливість?
Я не знаю, як донести до чоловіка, що у нього вже є власна сім’я, і що гроші він повинен приносити в дім, а не забезпечувати свою сестричку, яка самосійно себе забезпечити не дуже прагне. Він мене заспокоює тим, що незабаром вона вийде заміж, і забезпеченням сестри буде займатися її чоловік. Але я бачу, що вона не поспішає створювати сім’ю. Своїх хлопців вона змінює як рукавички і ні до кого з них не ставиться серйозно.
Мені набридло бути локомотивом, і тягнути на собі побутові та фінансові труднощі. Хочеться, щоб чоловік піклувався про мене, і про нашу сім’ю, а не про свою працездатну сестрицю…
Фото ілюстративне.
