Заміжня два роки, вважала, що з чоловіком мені пощастило. Заробляє непогано, ввічливий, вміє рахувати гроші, стежить за собою, домовитий, мрія просто. Поки не вийшла в декрет, так і думала. Тоді ми обидва з ним працювали, вносили однаковий внесок у сімейний бюджет. Причин для yнепорозумінь не було.
Тому до звістки про те що я при надії я поставилася легко. Хоч ми і планували дитину пізніше, але новина не потрапила в розряд неприємних і ніяких негативних емоцій не викликала. Чоловік теж зрадів, ніяких розмов на тему “у нас були плани”, “а як ми тепер будемо жити” не було. Сказав, що це щастя, а щастя завжди приходить вчасно.
Виношувала я легко, тому я працювала майже до появи малюка. Розуміла, що нам потрібні гроші, тому що скоро основним джерелом доходу стане тільки зарплата чоловіка, декретні підуть на покупку приданого для немовляти. Чоловік спокійно ставився до того, що я працюю на пізніх термінах, але просив мене не перепрацьовувати і стежити за самопочуттям.
Я благополучно подарувала в термін життя хлопчику, як і мріялося чоловікові. Ми спеціально просили не казати стать дитини. Чоловік був на сьомому небі, він дуже хотів сина, та й я теж.
До шлюбу я свої жіночі штучки типу манікюру, стрижки і косметолога оплачувала зі своєї зарплати. Чоловік ніколи претензій мені не пред’являв, сам за своєю зовнішністю стежив, навіть на манікюр ходив. У перші місяці після появи малого мені, звичайно, було не до цього, але потім я ввійшла в ритм, глянула на себе в дзеркало і ледь не заплакала. На голові казна-що, про нігті взагалі мовчу.
Спочатку намагалася якось доглядати за собою в домашніх умовах, тому що дитину було ні з ким залишити, щоб сходити в салон. Але руки у мене явно ростуть не з того місця, тому що самостійно робити собі манікюр я так і не навчилася. Брови сама вискубувати можу, а ось манікюр ні.
Але поки малюк був маленький, чоловіку лячно було з ним залишатися один на один, навіть коли я у вбиральню йшла, постійно питав всілякі дурниці. Мови не йшло, щоб залишити його наодинці з сином на кілька годин. Тому розмову про манікюр і інші радощі життя я не заводила.
В такому непривабливому вигляді я проходила рік. Ще й набрала трохи після появи малого, не сильно, але колишні речі сидять уже некрасиво, немов з чужого плеча. Ходила в безформних кофтах і штанях, які залишилися після виношування.
Але коли чоловік уже нормально міг залишатися з сином, я попросила чоловіка виділити мені грошей на приведення себе в порядок. Він здивувався і запитав, що я маю на увазі. Я пояснила, що хочу привести обличчя, волосся, нігті і гардероб в нормальний стан, а то мама собі не мила вже.
– Набридло, хочу виглядати як людина, – сказала я.
– Ну, поки ти в декреті можна про таке і не згадувати. Правда? – спокійно відповів мені чоловік і пішов далі займатися своїми справами.
Я зажадала від нього пояснень, що він мав на увазі, і отримала відповідь. Я зараз сиджу вдома з дитиною, зовнішнім виглядом вражати мені нема кого, син мене і такий любить, а зайві гроші витрачати зараз не треба, їх і так не вистачає.
Я нагадала, що чоловік собі в минулому місяці купив чотири футболки і дві пари штанів, а в цьому ще й сорочку з черевиками придбав. Якщо немає грошей, то на що це він одягнув себе?
– Ти не плутай мене і себе. Я працюю, спілкуюся з людьми, я повинен презентабельно виглядати. А ти сидиш вдома і вибираєшся тільки в магазин і з сином на прогулянку, а там всім начхати, у що ти одягнена і як виглядаєш. Я ж тебе бачив і в більш непривабливому вигляді, нічого, не втік, – не дав мені договорити чоловік.
Так з’ясувалося, що на мене в сім’ї грошей немає. Навіть більше – що я поки можу і не мріяти про таке. Це заявив мій коханий чоловік. Плачу який день поспіль, нічого не можу з собою вдіяти, сльози самі котяться, а чоловік тільки незадоволений, мовляв я вогкість на порожньому місці розводжу. Я не розумію, це все, кінець відносин або всі жінки в декреті проходять через це?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – ілюстративна(pexels).
