Нас поселили в гуртожиток в одну кімнату – трьох дівчаток з провінції, трьох щасливиць, яким вдалося вступити до інституту тільки, завдяки самим собі. Всі ми були з родин приблизно одного достатку, всі ми прuстрасно хотіли вчитися і уявляли собі майбутнє в яскравих фарбах. Всі ми побоювалися великого незнайомого міста, тому відразу вирішили триматися разом. Так ми і дружили до недавніх пір, хоча вже багато років минуло після закінчення інституту, але життя не розкидало нас в різні боки.
Мене звуть Віра, а моїх подруг – Катя і Олена. Я і Олена вже розведені, а Катя одружена і до недавнього часу жила щасливо і благополучно. Є у нас всіх і діти, приблизно погодки. Ми часто зустрічаємося всі разом – на свята, та й просто так, вірніше, зустрічалися.
Читайте також: Випихав мене з ліжка ногами. Як чинити, адже просто хочу побути щасливою
Все змінилося, коли я випадково побачила Ігоря – Катиного чоловіка з Оленою в кафе. Все б і нічого – хіба мало, люди випадково зустрілися, не чужі адже – друзі. Але сиділи вони занадто тісно поряд, за руки трималися, та ще Ігор час від часу погладжував Олену по щоці. А я стояла майже поруч з їхнім столиком, завмeрла від несподіванки.
Побачивши мене, Ігор відскочив від Олени, знітився, потім схопився, щось сказавши, швидко вискочив з кафе. А Олена залишилася. Я підсіла до неї, і почалась сама неприємна розмова в моєму житті. Вони ж обидві – і Олена, і Катя, були мені як рідні сестри. Ми стільки разом пережили, що зріднилися давно. І як тепер бути, я не розуміла.
Олена зізналася, що відносини у них з Ігорем зав’язалися давно, ще, коли він допомагав їй переїхати на нову квартиру. Я прикинула – це вже майже два роки. Стільки часу вони за спиною у Каті зустрічалися, а та щиро вірила чоловікові і любила подругу. Чесне слово, я сто разів пошкодувала, що завернула в це кафе! Ну не знала б, і нічого вирішувати не довелося, а зараз я немов між двох вогнів: змовчати – Катю зрадити, розповісти – Олену підставити. Олена плакала і благала мене нічого не говорити Каті. А я була в розгубленості – вони обидві мої подруги, як бути в цій ситуації, я, чесно кажучи, не знала.
Потім я сказала, що вони з Ігорем повинні самі зізнатися Каті. Якщо у них любов, та така, що вони готові бути далі разом, то потрібно бути чесними і не обманювати Катю за її спиною. А якщо ні, то тоді вони з Ігорем повинні розлучитися. І дала я їм на все це тиждень, а потім обіцяла розповісти все Каті сама. Мені тоді здавалося, що це найправильніше рішення
Але цілий тиждень чекати не довелося. Коли я подзвонила дня через три Каті, вона, почувши мій голос, відключила телефон. А Олена на мій дзвінок відповіла, правда, звинуватила мене в зраді і в тому, що я все розповіла Каті і ще оббрехала їх з Ігорем.
Я до сих пір нічого не розумію – що і як сталося, а мої подруги, тепер уже колишні, об’єдналися проти мене і не хочуть розмовляти, причому, Ігор з ними! Не буду повторювати, які слова прозвучали в мою адресу, але зрозуміло, що після цього про дружбу мова вже не йде.
Але ж несправедливо це! Я ж вибрала самий оптимальний варіант вирішення проблеми, хіба не так? В чому моя провина? У тому, що я опинилася в непотрібний час в непотрібному місці? Або мені потрібно було розвернутися і потайки втекти з кафе, а потім мовчати, що я там бачила?
Я спробувала поговорити і з Ігорем, а він обізвав мене підлої інтриганкою. За що?! Ось тепер у мене немає подруг, при цьому я себе відчуваю винуватою, хоча толком навіть сама собі не можу пояснити, в чому ж полягає моя вина. Погано, що діти наші теж дружили, а тепер донька не розуміє, чому ми перестали спілкуватися. А як їй все пояснити, я не знаю. Розповісти все, як є – але їй всього 8 років, вона нічого не зрозуміє.
Віра
