Сестра чомусь вважає, що вона має право мені зараз висловлювати якісь претензії щодо того, як поводяться мої син і невістка, з якими вона ділить квартиру.
Нахабство понад всяку міру, тому що ця квартира взагалі мала належати виключно мені, своє житло сестра від батьків отримала вже двадцять років тому. Але вона примудрилася зробити так, аби батьківська квартира була успадкована нами навпіл.
Сестра отримала від батьків півтори квартири, а я половину. Чесно? От і мені здається, що не дуже. І тепер сестра ще скаржиться на якісь незручності!
Я старша за сестру на шість років, досить рано вилетіла з батьківського гнізда, бо спочатку навчалася в коледжі, потім вступила до університету. Як поїхала з дому після дев’ятого класу, то туди більше жити туди не поверталася. Спершу навчання, потім робота, а там і заміж вийшла.
Сестра ж жила з батьками до самого заміжжя, та й після нього вони з чоловіком встигли кілька років пожити у батьків, збираючи на свою квартиру. Але купувати їм її не довелося. У нас пішла у засвіти бабуся, і мама вирішила квартиру цю відписати на сестру, бо у нас із чоловіком житло було, а ось сестра “поневірялася” без своєї оселі.
При цьому мама казала, що треба все зробити справедливо, тому та квартира йде сестрі, а свою квартиру вона заповідає виключно одній мені. У мого чоловіка було своє житло, тому я вирішила, що квартира знадобиться нам у віддаленій перспективі для сина і погодилася з маминою пропозицією.
У мене ріс син, у сестра з’явилась дочка, кожна з нас жила своїм життям. Ми і в дитинстві не були особливо близькими, а як я поїхала до коледжу, так і зовсім перестала спілкуватися. Проте якихось близьких стосунків ми не мали. Це не було потрібно ні мені, ні сестрі.
Чотири роки тому одружився мій син. Свого житла молоді не мають, вони вирішили накопичувати гроші на квартиру, бажано без іпотеки. Жити з нами вони відмовилися. Як сміялася невістка, щоб не псувати стосунки.
Я думала, що нехай складають, гроші зайвими не будуть. А коли я стану спадкоємицею маминої квартири, подарую її синові, на майбутнє знадобиться однаково.
Два роки тому вийшла заміж дочка сестри. Там ситуація вийшла така, що жити на оренді та накопичувати гроші молода родина не встигала, адже з’явилась дитина.
Тоді сестра віддала молодим свою квартиру, а сама переїхала до мами. Начебто і молодим своїм допомагає, і маму догляне, хоча та ще сама чудово з усім справлялася. Мама недуг не мала і доглядати її не потрібно було зовсім.
І ось після того, як ми маму в останню путь провели я й дізналась про те, як “справедливо” мама виконала свою обіцянку. Ми з сестрою повинні були успадкувати мамину квартиру навпіл.
За усмішкою сестри я зрозуміла, що вона про це знала добре. Це поставило хрест на переговорах. Сестра продовжувала жити у маминій квартирі, відмовлялася її продавати та ділити гроші. А якщо продавати половину житла, то сума виходить набагато меншою.
Я поділилася ситуацією із сином та невісткою. Так, мовляв, і так, є половина квартири, розуму не докладу, що з нею робити. А ось молодята вирішили все швидко.
Вони вирішили, що збирати на своє житло їм буде зручніше, сплачуючи лише комуналку. Та й стосунки з тіткою для сина значення не мали.
В’їхали син із невісткою до квартири і почали наводити свої порядки, щоб їм було зручно жити. Ну і звичайно сестрі це все не сподобалося, вона почала мені дзвонити і скаржитися.
І тільки-но ще совісті вистачило взагалі мій номер набрати! Я навіть дослуховувати її не стала просто вимкнула дзвінок.
Так, вони мають право водити гостей, заводити тварин та слухати музику. Вони там точно такі ж власники, як і моя сестричка.
Зрештою, у неї завжди є варіант повернутися до своєї дочки, якщо її так сильно не влаштовує сусідство з моїм сином.
16,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
