fbpx
Історії з життя
Сідаючи в поїзд, хлопець і не підозрював, що запам’ятає цю поїздку на все життя

Напевно, з кожним з нас траплялися цікаві історії під час поїздок на залізничному транспорті. Проте в Інтернеті таких розповідей майже немає. Хіба що добірки попутниць, крадькома сфотографованих на телефон.

Однак історія, розказана одним з користувачів, дійсно гідна прочитання! Друг автора приїхав вночі з далекої поїздки. Незважаючи на пізній час, він ні краплі не хотів спати і сказав, що поки не розповість, що сталося в поїзді, не заспокоїться. Нижче наведена його розповідь.

«Ледве встиг на поїзд, сумки вже на ходу в тамбур закидав, трохи носом по платформі не проїхався, але все-таки встиг.

Поки пропихався по коридору, молився, щоб хто-небудь зайняв мою нижню полицю. Я ненавиджу їздити внизу і завжди намагаюся залізти наверх, щоб ніхто мене не чіпав. Молитви були почуті: на моєму місці влаштувався хлопець років десяти, повний, щокатий, доглянутий такий, прилизаний.

На нижній полиці навпроти сиділа дівчина років двадцяти, в старому светрі, брюках і яскравих блакитних сланцях. Вона читала книгу і зовсім не реагувала на те, що відбувається навколо.

На моїй же полиці поруч з хлопцем копошилися його матуся, розбираючи сумки. Я дочекався, поки вона погляне на мене, і сказав: “Будь ласка, мені не шкода полиці, але для пристойності могли б і запитати дозволу”.

У відповідь на це жінка лише фиркнула і відвернулася. Потім бухнула сумку поруч з дівчиною, почала її розбирати і ультимативним тоном сказала: “Дитино, я тут розташуюся, поруч з дитиною, ти не проти?” Видно, їй теж випала верхня.

Дама вже зібралася перебиратися на сусідню нижню, як дівчина відповіла голосом, повним якогось неземного дзену і спокою: “Проти …”

Матуся на секунду розгубилася, але потім схаменулася і почала розбирати свої речі, примовляючи: “Я повинна стежити за Михайликом, раптом з ним щось трапиться, а зверху злазити довго. Облишмо лаятися і поміняймося! “

Дівчина на це спокійно, але твердо відповіла: “Не поміняємося…” Я думав, що зараз вона буде розповідати, що спеціально бронювала місце заздалегідь, що це не її проблеми і бла-бла-бла. Але ні. Дівчина просто повернулася і лягла спиною на баул дами, як на подушку, не випускаючи з рук книгу.

Від несподіванки матуся забрала сумку, звільнивши місце, і міс Дзен розляглася на полиці на повний зріст. “Скoтина малолітня”, – чітко пробурчала жінка і, поставивши сумку на столик, полізла нагору. Звідти вона незабаром дуже вдало впустила гребінець, дівчині прямо в лоб. Міс Дзен, не відволікаючись від читання, скинула гребінець на підлогу.

Перші дві години дороги дама кректала, бурчала, демонстративно незграбно спускалася з полиці, щоб витерти Мішці сопельки і відрегулювати його теплообмін, розстібаючи і застібаючи жилетку. Але незабаром зрозуміла, що міс Дзен класти хотіла на її муки, тоді вона влаштувалася нагорі і задрімала.

Декілька годин після цього ми провели в спокої. Я познайомився з Мишком, розвів його на декілька партій в морський бій. Він виявився нормальним хлопцем, тільки надто залюбленим.

Міс Дзен читала, відмовившись від зовнішнього світу. Вечоріло. Дама прокинулася і почала журитися з приводу того, що її синочок дуже голодний. Міша ж, який недавно з’їв зі мною пару сосисок в тісті, здивовано знизав плечима. Раз мама сказала, значить, і правда голодний.

Якраз тоді доля захопила міс Дзен до вбиральні. Повернувшись, вона виявила, що їй залишили невеликий закуток біля вікна, а решта сидіння було заставлено контейнерами, термосом і Мішею.

Дама, перехопивши її абсолютно флегматичний погляд, подумала, що нарешті пройняла нахабу, тому переможно заявила: “Столик внизу, і ми маємо повне право сидіти тут, ми ж не всю полку зайняли!” Нітрохи не зніяковівши, міс Дзен пройшла на своє місце, затишно влаштувалася там і спрямувала свій погляд в розмиту рухом нескінченність.

Під кінець вечері Миша був нагодований так, що аж з вух лізло. Він вирішив, що негоже іншим голодувати і поділився з міс Дзен вареним яйцем. Та, як не дивно, взяла … І тут матуся вирішила, що нічого розбазарювати продукти на що-небудь, штовхнула Мішу і ляснула міс Дзен по руці.

Тут я подумав, що тепер стіна незворушності впаде, але знову помилився. Міс Дзен повернула яйце на стіл зі словами: “Все ваше”, після чого витерла руки об дамочкіну спідницю …

Що тут почалося! Дама немов чекала, поки щось проткне міхур обурення. Розмахуючи руками, вона завела сольну арію: “Вокзальна хамка, мурло! Через таких, як ти, ніколи і нічого не йде так, як треба! “

Лють застеляла матусі очі. І, коли контроль над собою був остаточно втрачений, дама штовхнула міс Дзен. Та так, що та навіть несильно приклалася головою об стінку. Штовхнула і затихла, з нетерпінням чекаючи реакції дівчини.

Я думав, що таке стерпіти вже не можна. Якби міс Дзен почала скандалити або розпускати руки, образ Самої незворушної назавжди розчинився б у моїй свідомості. Але дівчина не розчарувала. Повільно, але разом з тим неминуче вона нахилилася до жінки, нібито збираючись щось сказати їй на вушко …

Після цього міс Дзен смачно так, мокро, від душі лизнула тітку від підборіддя до чола через око, розмазавши косметику і залишивши слинявий блискучий слід!

Ефект був нищівним і миттєвим. Матуся затихла і почала кінчиками пальців мацати щоку. Потім згребла Мішу в оберемок, закинула його на свою полицю і помчала вмиватися …

Міс Дзен витерла рот серветкою і вишукано промокнула куточок. Дане дійство вже було розраховане на мене, і я не втримався і поплескав. За всю поїздку дама не промовила ні слова в бік дівчини. Так само мовчки вони з Мішею покинули вагон на своїй станції. А міс Дзен знову заглибилася в книгу. Усім своїм виглядом говоривши про те, що вона покинула цю реальність і повернеться ще не скоро. Ворушити я її не став … »