Сказати, що я була здивована після розмови з моєю сестрою Оленою, це нічого не сказати. Ми з нею завжди були близькими, ділилися всім — радістю, тривогами, іноді навіть невдоволенням. Але цього разу її слова мене поставили в глухий кут.
Отож, про що я. Уявіть собі: є іграшка мрії. Така про яку не тільки діти з захопленням розповідають, але й батькам вона подобається.
Це не просто іграшка, а справжній гаджет для малюків. Він світиться, співає пісеньки, заспокоює, гріє, і навіть пахне, як мама. Призначений для діток від року до п’яти років. Ну, хіба не казка?
Я, чесно кажучи, захопилася цією ідеєю, коли побачила купу відгуків в інтернеті. Пишуть, що це просто спасіння для батьків, у кого дітки не надто добре засинають, вередують, або постійно просять маминої уваги.
Іграшкою керують батьки через телефон, і начебто все так просто, що й дитина могла б розібратися. Скільки фото дітей щасливих у відгуках, що очі розбігались.
Ну, що тут сказати? Я подумала: “Мені це треба!” У нас із донькою останнім часом зі сном великі негаразди. Засинає вона лише під мій спів, іноді це затягується на години. От я й вирішила, що ця іграшка стане справжнім порятунком.
Але як тільки побачила ціну. Ох! Якось запал відразу охолов. Вартість цього “чуда” залежить від розміру пам’яті, і навіть “бюджетний” варіант коштує космічні гроші.
Ми не рахуємо копійки, але все одно я не могла не подумати, скільки інших іграшок можна купити за ці гроші. І корисних, і цікавих, і різнопланових. Тим більше, доньці ще й року немає, вона тільки починає знайомитися зі світом.
Подумала, що треба обговорити це з Оленою – сестрою. Дзвоню їй, розповідаю про те чудо сучасної техніки, про свої сумніви. А вона мені:
— А ми вже купили Лесі! Слухай, така краса, сама не натішусь. Кілька разів раніше від дитини засинала. Обіймати його саме щастя, таке тепленьке м’якеньке. Не знаю хто його більше любить, я чи Лесюня.
Можна уявити, як я здивувалася. Я ж знаю, що в сестри зараз із фінансами дуже напружено. Олена весь час жаліється, що загрузла у боргах.
Вони квартиру орендують, у них авто в кредиті і при всьому, сестра моя нині в декреті. Думали, стане краще, коли вона вийде на роботу, але на найближчі три роки про те доведеться забути, адже вона знову при надії, як виявилось.
Але ця людина мені спокійно так каже:
— Леся дуже хотіла. Як я могла їй відмовити? Іграшка реально класна! Ти яку придбаєш? Може тобі посилання на магазин у якому я придбала скинути?
Я аж розгубилася. Відповіла щось на кшталт: “Для нас це дуже дорого”, чи : ” Я ще думаю”, і поклала слухавку. Довго ходила під враженням від того, що почула.
Ось як виходить: у нас із чоловіком нормальні зарплати, ми не маємо боргів відкладаємо гроші. Та от я не можему дозволити собі таку іграшку.
А Олена, яка ледве зводить кінці з кінцями, думає не про гроші, а про емоції своєї дитини. Вона з легкістю Витратила 3,800 аби зробити свою Лесю щасливою.
Та найцікавіше, що нещодавно Олена мені сльози на кухні лила, бо ж її Леся вже з усього виросла, а придбати новий одяг дитині на зиму вона не може. На вечерю вони часто їдять просто каші, бо грошей на більше немає. Навіть картопля для них – свято.
У мене в голові нині каша, я вже сама в собі невпенена. Я завжди вважала, що дитині важливі не лише іграшки. Їй треба ще й гарний одяг, нормальне харчування, стабільність.
А почувши сестру у мені сумнів з’явився. А може я перестаралася я зі своїм раціональним підходом? Можливо, та іграшка принесе стільки радості, що все інше відійде на другий план?
І ось я тепер розгублена до краю. З одного боку, я думаю, що правильно роблю, коли обираю практичність. З іншого боку, почуваюся скнарою. Можливо, я втрачаю щось важливе, рахуючи кожну гривню?
Дивно, як одна розмова може перевернути всі твої уявлення. От скажіть мені, хто ж тут правий, я чи сестра? Чий підхід у житті вірний?
Та й чия дитина врешті виросте щасливо: моя, чи Оленина Леся?
Головна картинка ілюстратвина.
