Скільки років вже живемо у шлюбі, а мене досі дивують батьки дружини. Кілька років тому теща та тесть подарували нам свою дачу, сказавши, що вона їм не потрібна. То була перекошена фанерна хатина “времянка”, як казав тесть. Ми були щасливі такому подарунку, адже давно мріяли про дачу, але коштів на її купівлю не мали.
Поступово почали вкладати свої гроші на упорядкування ділянки і побудову невеличкого будинку. Поставили великі вікна пластикові, постелили теплу підлогу, повністю зробили внутрішній ремонт, а зовні оббили будинок вагонкою.
Грошей у нас пішла тьма, але звісно менше, ніж якби ми й ділянку купували, при цьому все робили своїми руками, дякувати Богу, я багато вмію, тому все можу сам зробити плюс на допомогу інтернет.
Ми з дружиною вже запланували викопати місце під басейн. Проте всьому, що було в планах, не судилося втілитись у життя!
Лютий місяць перевернув усе з ніг на голову. Квартира моїх тестів була знищена і вони не вигадали нічого кращого, як переїхати у свій дачний будинок. А що? Ми ж там усе зробили. Живи і радій. Ми думали, що там житимемо собі, а квартиру здаватимемо, але тепер усе пішло шкереберть.
Але головне те, що дружина зовсім не проти такого повороту і навіть рада. Ми тепер не можемо спільної мови знайти, адже я їй кажу, що не хочу віддавати збудований мною дім її батькам. А вона на це відповідає, що я не маю серця.
На законних підставах дача належить тещі та тестеві, про документи ми якось і не говорили.
Не знаю, що робити? Я ж стільки вклав у той дім. будував усе для себе і дітей. Так гірко бачити, що моя праця пішла коту під хвіст.
Може хтось підкаже?
Чи я правда безсердечний?
04,01,2023
Головна картинка ілюстративна.