fbpx
Історії з життя
Сьогодні в супермаркеті застала таку картину. Йдуть попереду мене двоє. Видно дідусь і онук. І онук весь час галасує і чогось вимагає. На що дідусь киває і каже: “Спокійно Міша, потрібно просто заспокоїтися”. Навіть коли хлопчик впав і почав щодуху товкти ногами і руками об підлогу, дідусь все одно залишався абсолютно незворушний

І тільки вимовляв: “Спокійно Міша. Ми купимо продукти і підемо додому. Зовсім небагато залишилося”

Нарешті на касі, коли дідусь з онуком стояли в черзі, дитина схопила кіндер сюрприз і розчавила його.

Дідусь з незворушним виглядом знову сказав: “Спокійно Міша, скоро будемо вдома”. І повернувшись до касира продовжив: «Не переживайте, вибачте, ми звичайно ж заплатимо за цей кіндер”.

Після того, коли ця галаслива компанія вийшла, я не втрималася і теж пішла за ними. Я наздогнала їх на стоянці, і сказала звертаючись до чоловіка: “Ви знаєте, я захваті як Ви сьогодні заспокоювали Мішу, це так чудово.”

Дідусь сумно посміхнувся і сказав: “Хлопчика звати Олексій.” і додав,

“Міша це Я!!!”.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page