Головний обряд цього дня пов’язаний саме із свічками.
Свічки спеціально освячували, а потім підпалювали та вносили до будинку. Наші предки вважали, що так оберігають житло: вогонь проганяв нечисть та негаразди з усіх кутів.
Після того, як обходили зі свічкою і молитвою увесь дім, свічку гасили і дбайливо зберігали в будинку для захисту.
Їх використовували тільки тоді, коли потрібна була допомога. Ними благословляли на шлюб, у дорогу, господарі звали священика, а батюшка читав молитви і запалював свічку.
Користуватися священним вогнем потрібно було лише при вирішенні дуже важливих справ, стрітенські свічки просто так ніколи не запалювали.
Народ наділяв стрітенські свічки чи не магічними властивостями. Їх запалюють і сьогодні при природних катаклізмах, не обов’язково десь поблизу, можна і якщо молишся за тих, кому не потрібна допомога у чужій країні.
Ось коли радять запалювати стрітенські свічки:
- під час пoжежі неподалік будинку;
- під час появи дитини на світ, аби все пройшло добре;
- коли хтось залишає цей світ.
До стрітенських свічок у Православній Церкві ставилися по-особливому — не як до магії, а благоговійно. Їх зберігали весь рік та запалювали під час домашньої молитви.
Головна картинка – pexels.
