Сваха говорила, а в мене обличчя видовжувалось поволі. Кілька разів на чоловіка погляд кидала, можливо, мені здається, почулось? Не такого ми сподівались від таких людей, зовсім не такого.
Наші свати вже більше 20 років на заробітках за кордоном. Люди вони заможні і дім збудували шикарний і в місті квартиру придбали і здають нині. Сваха моя навіть авто дороге придбала, яке у гаражі стоїть рік чекаючи їхнього повернення. Їздить селом і дивиться звисока на всіх.
Ми раділи, що наша Маринка буде за таким чоловіком. Мирослав і сам до батьків їздив, знав як заробити, був умілим майстром. Він будівельник і кращого майстра не знайти, бо й смак має і хист і талан.
А тепер уявіть наше щире здивування коли свати раптом заявили, що й копійки не дадуть на весілля і що розраховувати на те, що вони з житлом допоможуть, молоді також не повинні.
Мені аж зле стало, бо ми ж з Маринкою уже попередили і рідних і близьких, що на червень буде забава. Я до ресторанів придивлялась, уже попереднє бронювання зробили. У мене кошторис свята вже був на руках, а тут така новина.
Вечір було зіпсовано, бо ж ні я ні Маринка уже й говорити з тими людьми бажання не мали. Мирослав щось там нам про те, що вони молоді і що все ще буде нам казав, але вже слухати його я сил не мала.
Виходить так, що молода сім’я буде повністю на наших руках? У сватів Мирослав – єдиний син. 20 років вони працюють на іншому кінці світу, для чого питається? Вони ті гроші в матрац ховають, чи як?
Ми з Маринкою уже мали не одну розмову, просили роззирнутись і тричі подумати, чи треба їй у таку сім’ю йти. Напевне, не буде ні весілля, ні зятя в мене такого, бо бачу добре, що дитина в мене пішла і дивиться наперед і все розуміє.
Але свати? Як так можна взагалі?
Ну от ви, могли б сину єдиному відмовити у тому щоб весілля відзначити пишно, чи квартиру йому б не придбали, маючи змогу?
Головна картинка ілюстративна.
