fbpx
Історії з життя
Свекруха мене полюбила одразу і стала на мені ближче за рідну маму. Разом ми почали перевиховувати мого чоловіка. Якщо я починала щось говорити чоловіку, свекруха підтримувала мене і повчала мого чоловіка. Мені це подобалось, але хто ж знав, чим скінчиться

Зі своїм чоловіком я зустрілася більше десяти років тому. Він працював таксистом, я – бухгалтером. Одного разу він підвозив мене на роботу, так ми і познайомилися. Приємний і ввічливий водій сподобався мені. Я почала користуватися послугами його таксі. Згодом у нас зав’язалися романтичні стосунки, які пізніше переросли в сім’ю. Після весілля я переїхала в його квартиру, жили ми з мамою коханого. Зі свекрухою у нас склалися чудові стосунки. Вона добре прийняла мене. Ми були як справжня мати і дочка. Жінка підтримувала мене у всьому і була цілком мною задоволена. Незабаром у нас з’явився син, і я пішла з роботи. Жили ми зазвичай, як і тисячі інших сімей. Чоловік працював, я займалася вихованням дитини і будинком.

Не можу сказати, що чоловік не був уважний до мене або був поганим батьком. Просто він багато працював, і його часто не було вдома. Тому, він мало приділяв нам часу. Відпочивав він, найчастіше, в компанії своїх друзів. Міг трохи перехилити після роботи, але не більше того. Вихідні проводив на дивані, перед телевізором. Згодом, як це буває, мене почало дратувати таке проведення часу. Я висловлювала йому своє невдоволення. Як не дивно, свекруха прийняла мою сторону. Вона говорила чоловікові, що він повинен приділяти родині більше часу і допомагати мені в вихідні. Чоловік пропускав ці закиди повз вуха.

У його звичках нічого не змінювалося, він жив як раніше. А моє невдоволення росло. Я знаходила все нові і нові причини для докорів. Свекруха захищала мене і також дорікала свого сина.

Якось непомітно ми з нею об’єдналися і стали перевиховувати її сина. Якщо я починала докоряти чоловіка за щось, свекруха вступала зі мною в коаліцію. Ось так, разом ми і висловлювали своє невдоволення. Коли чоловік бував удома, ми завжди давали йому якісь дрібні доручення – винести сміття, розвісити випрану білизну, сходити в магазин, допомогти на кухні. На них чоловік реагував протестом. Мовляв, він багато працює, втомлюється на роботі. А тут ще ми, зі своїми дурницями. Тим більше, що це жіноча робота і ми удвох зі свекрухою могли впоратися з нею і без нього. Але, нам хотілося привчити його допомагати нам, і ми не відступали.

Згодом, чоловік став повертатися додому пізніше звичайного. Ми дуже віддалилися. У вихідні він міг піти з дому на весь день. Думаю, він просто не хотів слухати наші моралі. Але ми не відступали, і коли він повертався, починали все з подвійною силою.

Так тривало кілька років. Ми зі свекрухою впливали на чоловіка і перевиховували його, а він уникав нас. Зрештою, чоловік не витримав. Одного разу, він повернувся додому а ми знову за своє. У розпалі чоловік несподівано заявив, що більше так не може. Він втомився від наших закидів і хоче пожити один. Чесно, у мене був ступор просто. Я не думала, що все може закінчитися ось так. Чоловік зібрав речі і пішов з дому. Пізніше я дізналася, що він жив у друга, а потім орендував окрему квартиру.

Після тієї сцени минув місяць. Нещодавно, я бачилася з ним. Ми поговорили, і він сказав, що одному йому набагато спокійніше. Його ніхто не «дістає» і нічого не вимагає. Повертатися додому він поки не готовий. Не знаю, чи зможемо ми знову стати родиною або це кінець? Невже, ми зі свекрухою перестарались?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page