Свекруха ретельно берегла мою таємницю: мій син, не був дитиною мого чоловіка. Ніколи б і не подумала, що дам на таке згоду, але життя сповнене сюрпризів
Ми з чоловіком і його батьками дуже дружні. Вони мене прийняли, як рідну, а я побачила в них свою сім’ю, якої у мене немає з дитинства. Мене виростила тітка, так вийшло.
На п’яту річницю нашого шлюбу свекруха підійшла до мене, і запитала:
—Ти мене пробач, але чому ви і досі не подарували мені онуків?
– Максим. Тобто, спеціаліст сказав я здорова повністю, а от він, – тема неприємна. – Маляточко моя найбільша мрія, але схоже, не дасть нам доля.
Вона зітхнула.
– Я так і думала. То ще з дитинства, нас попереджали.
— То ви все знали і мовчали? Я мала право знати. Так не роблять, мамо!
Свекруха посміхнулася мені.
— Він не знає. І я вірю ти не скажеш. Його брат приїжджає скоро. Відпустка у нього коротка. Вони хоч і не близнюки, але схожі дуже. Ось і буде вам дитяточко.
Мої брови поповзли вгору.
– Ви пропонуєте? Як ви собі це уявляєте?
– Я сама поговорю зі своїм старшим сином. Він розсудливий і мудрий, все зрозуміє.
Я безсило кивнула. Маляточко було нашою найзаповітнішою мрією. Після перевірки нам сказали, що невеликий шанс є. Скажу Максу, що то чудо.
Пройшов тиждень. Все сталось, мов уві сні. Навіть не вірила, що я погодилась.
У нас з’явився синочок. Свекруха зберігала мій секрет. Макс був щасливий, він бачив, що син схожий на нього, і навіть не підозрював нічого.
Мого чоловіка не стало коли нашому сину виповнилось заледве три роки. Несподівано. Заснув і не прокинувся.
Минуло ще 1,5 року. У місто повернувся його старший брат. Він розлучився з дружиною, і перебрався ближче до матері. Вона дуже здала останніми роками.
Одного разу він зайшов до мене, подивитися на сина. А синок, побачивши його, з ходу закричав:
-Татуньо! Татуньо повернувся! – у домі було багато знімків Макса, малий чекав тата ввесь цей час.
Я хотіла було відкрити рот, сказати, що це не батько, але Петро мене зупинив.
-Так, синку, я повернувся.
Він приходив щодня. Став піклуватися про нас. А потім запропонував жити разом. Ми одружилися. Не знаю, чи вибачить мене Максим, напевно, там, де він зараз, він все бачить і знає. Я просто хотіла йому
щастя. І хотіла бути матір’ю.
Зараз у нас двоє дітей, у нас є ще й донечка. Ми стали звичайною сім’єю, живемо разом зі свекрухою. І ніхто навіть не згадує, з чого усе почалось.
Текст редаговано – intermarium.news
Головне фото –
