Ще гості і на місця свої не сіли. як кличе мене невістка на кухню. Думала що допомогти треба, то й рада, бо ж вона усе сама і з мамою, я була у якості гостя, а не в статусі родички завжди. Але як тільки я зайшла, невістка мені конверта простягнула: “Ваш?”
Ще гості і на місця свої не сіли, як кличе мене невістка на кухню. Думала що допомогти треба, то й рада, бо ж вона усе сама і з
Я щиро раділа за доньку, за те, що її доля нарешті склалась і усі поневіряння позаду. Бачила, що другий чоловік не Вадим і любить її і трепетно ставиться. Їхала додому із радістю і легким сумом, бо ж доведеться скоро із онуками прощатись. “Воно й на краще, хоч собі зізнаюсь, – думала я, – бо в мої роки за двома хлопчаками вже й не набігаєшся”. Та щось пішло геть не так, як я собі бачила
Я щиро раділа за доньку, за те, що її доля нарешті склалась і усі поневіряння позаду. Бачила, що другий чоловік не Вадим і любить її і трепетно ставиться.
Мамо, що це? Дивиться донька на мене своїми величезними блакитними очима і простягає папірець. Беру до рук зацікавлена, мало що знайти можна у шафі старій? Читаю і повільно осідаю на стілець. Дивлюсь дату – три дні тому
Мамо, що це? Дивиться донька на мене своїми величезними блакитними очима і простягає папірець. Беру до рук зацікавлена, мало що знайти можна у шафі старій? Читаю і повільно
Ну вже я раз сина свого погодувала, ну другий. Та мало, що між молодими, може не порозумілись. Чого лізти? Та й в радість дитину покормити, так їсть та так причмакує, так дякує гарно. Та от коли він уже тиждень у мене харчується, та ще й у лоток із собою бере додому, то вже й німий піде на балачку до невістки
Ну вже я раз сина свого погодувала, ну другий. Та мало, що між молодими, може не порозумілись. Чого лізти? Та й в радість дитину покормити, так їсть та
Набираю Галину, аби про тітку Анну повідомити, а та говорить так спокійно: “Нічим не допоможу, я зараз за кордоном. В таку спеку мене не чекайте, то твоя тітка роби, як знаєш”. Мені аж потемніло перед очима: “То який закордон, якщо тебе з самого ранку на ринку у місті бачили?”, але відповіддю були довгі гудки. Дивлюсь у телефон і думаю, а де б ти Галю була, якби не моя тітка? От така дяка за все? То чи варто тоді добро людям робити?
Набираю Галину, аби про тітку Анну повідомити, а та говорить так спокійно: “Нічим не допоможу, я зараз за кордоном. В таку спеку мене не чекайте, то твоя тітка
Невістка одразу мене у свекрухи записала. Не мамою другою зробила а саме свекрухою. Ще на весіллі свій норов показала, бо я через неї такого сорому зазнала, що й досі згадуючи по стіні сповзаю
Невістка одразу мене у свекрухи записала. Не мамою другою зробила а саме свекрухою. Ще на весіллі свій норов показала, бо я через неї такого сорому зазнала, що й
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні стояти” – говорила те ніби, як і добрими словами, а сама намагалась мене ніби як за двері виставити моєї ж власної кухні. Цього я вже не витримала
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду нього ховаючись за його спиною стояла молода і дуже симпатична дівчина, але явно не його дружина Алла. “Мамо, на тебе остання надія” – дивиться мені у саму душу Максим
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду нього ховаючись за його спиною стояла молода і дуже симпатична дівчина, але явно не
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки” – кажу чоловіку у котре. Та неприємна розмова у нас уже який день. Бачте, чоловік думає, що ми повинні запросити його батьків на торжество, бо вони ніби як нам допомогли і без їхньої допомоги ми б не мали того, що є у нас нині. Та от їхня “допомога” – крапля у морі і зовсім не виправдовує того, що вони улаштували тоді
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки” – кажу чоловіку у котре. Та неприємна розмова у нас уже який день. Бачте,
“Галю почекай, та почекай ти!” – біжить за мною із двома торбами Раїса. “Не хотіла тобі те в автобусі говорити, бо люди знаєш які? – озирнулась, аби ніхто бува вуха свого не погрів, – Я тобі от що скажу: ти до невістки і свого Василя придивись добре. І не роби такі очі здивовані, знаю, що кажу, бо оце ниньки таке бачила”, – закотила очі Раїса і давай мені як на сповіді усе розповідати
“Галю почекай, та почекай ти!” – біжить за мною із двома торбами Раїса. “Не хотіла тобі те в автобусі говорити, бо люди знаєш які? – озирнулась, аби ніхто

You cannot copy content of this page