nat
Батько заявив: «Я зробив для тебе все, що міг. А тепер вперед – на свої вільні хліби…» І мені довелося шукати роботу. Я ніколи не була відмінницею, зірок
Якби Марійці сказали тоді, три роки тому, що все буде так, як зараз, вона б нізащо не повірила. Як можна повірити? Майже три роки минуло, як вона вийшла
Яна відкрила двері шафи та зупинилась у задумі. Речі старі, нових майже немає… Оце – її гардероб, і це – її життя. Після того, як вона вийшла заміж
Батьки Вані та Лесі мешкали по сусідству, сім’ями дружили, тому і діти росли, мов брат і сестра. Ваня був відповідальним за Лесю – стежив, щоб ніхто її не
Вона пробиралася у вагон, щоб ніхто не бачив. Озиралася навкруги, щоб ніхто її, бува, не помітив. Нервово шарпала за руку свою Марічку, гримала на неї. Бо не до
Дощ лив як з відра. Поминальний обід завершився. Вони лишилися з Улею удвох – не лише в порожнім залі, але в усьому світі. І без того схожі як
Копати картоплю Карпенки мали із синовим сімейством. Пообіцяв, що привезе свій виводок, наймуть тракторця і за день впораються. Старі кілька днів переживали, чи приїде невістка. Бо щось у
Покоївка мала обслуговувати святкову вечерю, і їй нікуди було подіти свого 4-річного сина. Багатій, на якого вона працювала, знав, що вона мати-одиначка, тому дозволив привести хлопця в дім.
Прокинувшись, Маруся встала з ліжка, накинула на плечі кожушок, всунула ноги в теплі бурки і клякнула перед образами. “Боженьку мій милосердний, дякую Тобі уклінно за Твою любов до
Марійка з’явилась на світ кволою – скоріше, ніж мала та й мати її вже була немолода. З малих років дівчинку виховувала бабуся: батько роз’їжджав по новобудовах, мати –