Кожен раз, коли Лариса витягала гаманця і за щось платила, кавалер відводив очі і взагалі всім своїм виглядом показував, що йому важко і соромно. Але стосунки– справа нехитра, закрутився навіть за таких от обставин. І хоч Лариса чула про любителів чужих фінансів, а внутрішній голос їй про це кричав кілька разів на день – все одно спілкувалася, годувала, спати вкладала. Заспокоювала себе тим, що «зате краще за всіх на світі він співає пісні про любов…»
Цю історію мені розповіла подруга, повернувшись із заморського відпочинку. Мовляв, познайoмилася там із симпатичною жіночкою Ларисою, яка і поділилась з нею особистим. Чесно кажучи, я, як і подруга,
Катя була хорошою дружиною, годила чоловікові. Свекруха на початках любила несподівано нагрянути до них додому «з інспекцією», але мусила констатувати: невістка була золота. В хаті – ледь не стерильна чистота, наготовлено повен холодильник, Катя з вишивкою у руках і під ввімкнений серіал чемно чекає її Ромчика з роботи. Запах смачної випічки та ідеальна чистота зникли, коли з’явилася донечка Улянка
Мрія Каті вирватися з того села збулася після школи – вона таки вступила в університет. Спеціальність вибирала за одним-єдиним принципом: аби там вчилися лише хлопці і був маленький
Надія таки була певна, що її візит стане несподіванкою для людей, які тут живуть. Не знала, чи зрадіють її появі, чи проженуть, наче шкідливе кошеня. Власне, один раз з нею так і вчинили
Вітер нещадно бавився хвірткою, яка заледве трималася на петлях з останніх сил, аби не впасти і не розсипатися на тисячі дрібних шматочків. Здригалися від вітру і маленькі шибки
Софія не уявляла свого життя без Максима. Але все було не так просто: у нього сім’я, донька незабаром закінчує інститут. А вона так хотіла бути поряд із ним завжди. Під час останньої зустрічі коханий повідомив, що вирішив подати на розлучення і переїхати жити до неї, але більше вона його не бачила
Софійка жила в заможній інтелігентній родині. Успішно навчалася в престижній гімназії, займалася танцями та малюванням. А ще захоплювалася читанням жіночих любовних романів і мріяла, що незабаром і до
Катя любила море. До того самого дня, коли одного разу воно не забрало найдорожчу для неї людину. Батько картав себе, що не був поряд, але нічого змінити вже не можна було. Залишилися удвох. Їй – одинадцять років, йому – тридцять
Той березневий день був холодний, вітряний, сірий. Я дуже замерзла, стоячи на пероні, й не могла дочекатися хвилини, коли підійде електричка, щоб у ній заховатися від вітру і
“- Доню, завжди чинила так, як вважала за потрібне. Не сказала йому тоді, не знайшла нагоди протягом восьми років розповісти про сина, то скажи тепер. А далі Ігор сам вирішуватиме, що йому робити… “- Це мій син. Тільки мій. Ігор не потрібен ні мені, ні сину. Мамо, він потай одружився на іншій і нічого мені не сказав. Він зробив свій вибір. Максиму такий тато не потрібний”
Хлопчик сидів на підвіконні, милувався вогнями ялинки, яку прикрасили ще минулого тижня у парку неподалік їхнього будинку. Лісова красуня то спалахувала барвами веселки, то застигала, зливаючись з темнотою
Надія і Василь весь вечір просиділи у глибокій тиші. Він ні про що її не розпитував, хоча й розумів, що вона думає про щось важливе. Вранці, коли прокинувся, побачив вишукано одягнену дружину з легко підфарбованими губами. У чоловіка наче щось стислося. «Нарешті вона повернулася до життя», – подумав він. Але наступні слова його насторожили
Надійка з Василем з’явилися на світ в один день. Поява діток в обох матерів була затяжною і тяжкою. Тож, коли малеча майже одночасно криком сповістила про свій прихід
Гомоніло село: «От вже гарна пара буде. Що піснями, що руками працьовитими – одне в одного». А вони, бувало, справді, як заспівають, то всяк притихне, замилується… Але не судилося їм щастя: раптово не стало Настусі. Що тоді було з Петром – одній матері відомо. Думала, що після того ніколи й не одружитьс
… Сім’я. Сім-Я. І в кожного з них свій світогляд, свої смаки, вподобання, свій характер, щось притаманне лише йому одному. І кожному здається, що він непогрішимий у своїх
Рік тому я нібито вийшла заміж. Насправді, нікуди і ні за кого я не виходила. І, взагалі, нічого з того не вийшло, на щастя. Хоча моя мама вважає навпаки
Історія ця банальна, та все ж, повчальна. Так вважає моя співрозмовниця Інна. «Ти обов’язково напиши мою розповідь і процитуй мій щоденник». Ось ця розповідь. Рік тому я нібито
Коли минуло по мамі сорок днів, Катя помітила, що батько кудись зникає. Спочатку ненадовго, а потім приходив все пізніше і пізніше. Вона зрозуміла: батько знайшов собі жінку. Поставилася до цього з розумінням. Але й цікаво було: хто ж це? Якесь недобре передчуття закралося у її душу
Селом пролетіла сумна звістка: не стало Оксани, дружина Матвія Семенчука. Жінки важко зітхали і говорили між собою: «Молода ж іще. Їй було всього 42». «А діти? Їх п’ятеро.

You cannot copy content of this page