nat

Юля будь-якої пори року любить приїжджати до села, бо з хатою бабусі Ксені й дідуся Петра у неї пов’язані найтепліші спогади. Ще з тих років, коли вони з

Багатьох людей у селах знають на прізвиська. Навіть забувають їхні імена й прізвища. Буває, «йдуть» за людиною прізвиська ще від дідів-прадідів. Трапляються в одному селі люди з одинаковими

Дарина частенько стикалася із новою сусідкою то у дворі, то у магазині, то у під’їзді будинку. Спочатку лише кивали одна одній та усміхалися, пізніше почали вітатися і обмінюватися

Батьки випивали по-чорному, кожен день починався однаково. Крім черствого хліба і зів’ялої цибулини, закусити було нічим. Убогість хати лякала. Нині такої оселі не знайдеш по селах. – Мамо!

Сніжило. Щойно припинився дощ і натомість небо розщедрилося на легенькі візерункові білі метелики. Земля не замерзла і сніжинки, впавши на траву, швидко ставали крапельками води. Діамантами вони тремтіли

Однокласники. Коли Ніна прийшла на зустріч однокласників, на шкільному подвір’ї зібралося вже чимало людей. Багатьох вона впізнала ще здалеку, помахала їм рукою і поквапилася, бо всі вже збиралися

Ніщо не замінить дітям маминої любові. Вона створює навколо них своєрідну ауру невразливості. Через призму маминої любові ми сприймаємо навколишній світ і оточення. Чи буває її забагато? Чи

– Доню, чуєш, доню? – неохайна, з довгим розчіпченим волоссям жінка щосили стукала у вікно автобуса. Пасажири почали обурюватися: – Ти диви, жебрачка вже називає незнайому людину донькою,

– Соню, а що, Петрусь іще й досі не зрихтував машини? – з надією вкотре запитала Катерина. – Та ще якоїсь запчастини йому бракує, – відвела очі й