Дивні речі проявились, коли скуплялися до весілля. Іван попросив заправити його машину. Пізніше свекруха дорікала: “Інна, ти шо думаєш, машина на воді їздить? Ти зобов’язана заправляти авто, якщо Іван везе кудись тебе чи твою маму”
Інна Зюбрецька вийшла заміж минулої весни. За кілька днів після одруження чоловік Іван подав заяву про розірвання шлюбу. На засідання не приходив. Подружжя офіційно розлучили 24 січня. — Весілля
Через тpaгедію у сім’ї Олеся не поїхала вчитися до омріяного університету. Іспити вона вже склала і її зарахували на перший курс, та довелося відмовитися. Дівчина не могла лишити без нагляду двох своїх рідних чоловіків. Вони звикли, що в хаті завжди була господиня — спочатку матір, потім Олеся
Таке воно життя, наче зебра. Чорна смуга, біла смуга. Здавалося, що вона ніколи не буде щасливою, а зараз живе, як у казці. “Це ж треба”, — подумала жінка
Коли поховали Юрка, то Оля приходила плакати до Юльки. Клала голову їй на спину і pидала, скільки вистачало сил. Бо кому більше потрібні її сльози? У синів – своє життя. Та й не дуже шкода їм було Юрка, бо для них він – чужий дядько
Оля ще з літа знала: з Юлькою треба прощатися. Їй дванадцять років, останні два роки була ялівкою, і навесні знову не затільніла. Молоко було в Юльки смачнюче, Оля
Настя набрала номер мобільного подруги. «Абонент поза зоною досяжності», – почула у слухавці. Сутеніло. Настя сиділа в засніженому авто посеред дороги в полі, і їй було дуже страшно. Вона картала себе за те, що у пошуках щастя й любові зібралася в подорож, попри штормові попередження, оголошені в усіх ЗМІ. «Ну й відчайдушна ж я жінка у свої тридцять п’ять. Ні, щоб сидіти вдома в теплі, в добрі… Так оце треба було їхати світ за очі та ще й в негоду», – буркала собі під ніс Настя, збираючись йти пішки в незнайоме їй місто
Очі Насті боліли від утоми, нервового напруження і постійного мерехтіння снігу попереду. Вона щосили трималася за кермо, боячись щось прогавити, не впоратися з керуванням. А сніг все сипав
Мама дзвонила по 5 разів на день, скаржачись то на батька, то на здоров’я, а якщо «синочок» не кидався в ту ж мить на допомогу, починалися іcтерики, «хвоpоби», сльози і довгі голосіння на тему «я тобі не потрібна». Якщо раптом щось потрібно матері він все кидав і летів до неї, а якщо потрібно було щось вирішувати вдома –  все повинна була робити Кіра: поклеїти шпалери – Кіра, влаштувати дочку в дитячий садок – Кіра, навіть коли потрібно було забирати дружину з пoлогового будинку він і тоді потрібен був мамі
Ти сильна, ти впораєшся – останні слова, які жінка хоче почути від коханого чоловіка. Як же так вийшло, що я чую ці слова вдруге, відчуття, що зараз зупиниться
Василь, щоб якось заспокоїти свою розгнівану половину, пояснював, що не все зразу, дасть Бог і вони поїдуть відпочивати, от трішки підзароблять грошей, та треба й економити, а не купляти щомісяця новий одяг. — На чому ж економити? Ти бачив, як ходять мої колеги на роботі, який у них одяг? — не вгамовувалась Марина
Василь, гучно грюкнувши дверима, пішов з хати. Пішов назавжди. Бо не сила було жити з нею, його дружиною. Шкодував тільки двох синів. Блукав вечірнім містом, перебираючи прожите за
Розмова ніяк не давала спокою Марії. Як же так, хай і перебирала Неля хлопцями, проте вона хороша жінка і пару знайти собі могла б. Почала цікавитися у людей, в газети зазирати – і таки натрапила на жінку, аж на Вінниччині, яка викликала довіру, й поїхала до неї на розвідку. Чоловіка вмовляти не треба було, він завжди її слухав, отож погодився відвезти, хоча й відверто кепкував із затії дружини
Нелю, ти мала стільки хлопців, невже ніхто не хотів на тобі одружитися? – нарешті поцікавилася шкільна подруга, з якою не бачилися довгі роки. – Чого не хотіли –
Одна жінка розлучилася з чоловіком. Через дрібницю. Він не зустрів її в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна ж замовити таксі і без проблем доїхати додому. Гроші є
Одна жінка розлучилася з чоловіком. Через дрібницю. Він не зустрів її в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна ж замовити таксі і без проблем доїхати додому. Гроші
Олег прокинувся від неймовірного холоду, який пробирав до самісіньких кінчиків пальців, хотів було гукнути до дружини, щоб додала газу на котлі, уже й рота відкрив, але раптом пригадав: “Блiн, вона ж вчора пішла від мене, пухову ковдру забрала та й не лише ковдру… Це ж треба – перед самісіньким Новим роком посваритися! Хто ж мені зробить на свято мій улюблений салат олів’є?”
Олег прокинувся від неймовірного холоду, який пробирав до самісіньких кінчиків пальців, хотів було гукнути до дружини, щоб додала газу на котлі, уже й рота відкрив, але раптом пригадав:
Не знаю з чого, але почала в мене рости злість проти хлопця. Думалося, з малою було б мені легше, віддала б у ясла. А так щодень журися чужою дитиною. У школу треба пальто, чоботи. А якось завважила, що їсть він мало не більше за мене. Лишенько моє!
Цю, ще тоді молоду і завжди заклопотану, жінку односельці майже не бачили безтурботною або веселою. Пізніми вечорами вона крадькома носила від ожередів в’язки соломи, недільними днями збирала на

You cannot copy content of this page