Науму не їлося і не пилося. Похиливши голову, сидів хлопець у зажурі. Не ту дівчину бере, яку хоче. А що поробиш!? Батьки сказали, щоб про Ярину й не думав
Бабуся мерщій вийняла жаровню. Ні, пиріжки не пригоріли. Поставила в духовку ще одну. Присіла знов і посміхнулася до себе. Буде чим сьогодні пригостити внучку і… кавалера. — Бабусю,
Навесні Павлина вирішила сама клопотатися про пам’ятник чоловікові, тож запитала сусідку Ніну, котра працювала в райцентрі у відділенні банку, як частину грошей з отого Петрового депозиту зняти. Та дуже здивувалася: — Які гроші? Депозит же на Ігоря був оформлений. Він півроку тому все до копійки зняв. Із відсотками. А ви не знали?!
Павлина не кривилася, коли мова заходила про її другу невісточку, як незмінно пестливо називала вона Люду. Навпаки — охоче розповідала, що живуть молодята у сватів під Вінницею. Там
Село дивувалося — як же так: відмінниця, гордість школи, природжений математик Віра Гончар не вступила до університету, а чомусь залишилась у місті і очей не показує додому. Як же їй було підняти ті очі на людей, коли вона носила під серцем дитя? Тоді, здавалось, увесь світ із неї глузує
Що зник гаманець, Віра виявила, коли майже під’їхали до Журбинців. Звично пірнула рукою у сумку, яку син називав «кравчучка-редикюль», і не відчула теплого на дотик смушку. Похололо на
«Принц» дочки був із багатодітної сім’ї, матеріально не забезпечений, перспектив отримати квартиру — жодної. Я йому так прямо й сказала: спершу надбай щось, а вже потім женися. Через якийсь час поїхав він на заробітки до Німеччини, а через півроку там одружився. Не скоро дочка його забула, намучились ми
Черга під дверима лікаря-теpапевта зібралася чималенька. Доведеться почекати, зрозуміла я. Поруч мене сиділа інтелігентного вигляду жіночка у світлому капелюшку. Наче почувши мої думки, всміхнулась і сказала: «Добре тому,
Їжу з новорічного столу не можна викидати – таким чином ви викинете з дому щастя: прикмети і заборони на Новий рік
Зовсім скоро настане Новий. У святкову ніч багато хто чекає, що збудуться бажання і життя стане кращим. Якщо вірити прикметам, то багато подій передбачать майбутнє. А поширені прикмети
Спочатку господиня ніби “ненароком” могла залишити під ліжком гроші або золоті прикраси. Так мене перевіряли. Пригадую, тоді за місяць роботи мені заплатили 420 доларiв, що було дуже мало
Я вийшла зателефонувати додому, i бiля мене зупинилася полiцiйна машина. Двоє правоохоронцiв зажадали документи… Я була підлітком, коли в нашiй сім’ї почалася чорна смуга – батьки майже одночас
Я не негiдник. І своє рішення піти з сім’ї приймав болісно. Ночами не спав. Складно було сказати самому собі, що це все. Кінець
“Я не негiдник. І своє рішення піти з сім’ї приймав болісно. Ночами не спав. Складно було сказати самому собі, що це все. Кінець! Адже побудував я сімейне вогнище
Як тільки приїхала сестра, у Тоні від поганого передчуття стислося серце. Та не могла ж її вигнати. І Варя наче була зовсім іншою — скромною, спокійнішою, з Іваном поводилася, як із родичем. Узялася допомагати ремонтувати квартиру, варила варення, консервувала
Варя і Тоня, дарма що рідні сестри, «воювали» між собою з дитинства. Варя старша на два роки, метка, жвава, намагалася командувати тихою сестрою. Часто сперечалася з матір’ю, боялася
Христина усвідомлювала, що мусить зважитись на найважливіше рішення у своєму житті. Але як вона могла прийняти його, якщо не знала напевне, хто батько дитини?
Христина у свої двадцять років успішно вийшла заміж. Доньці Маринці було вже півтора року. Це нічого, що чоловік на десять років старший від неї, і заміж виходила на
— А знаєш, Марино, мене ж мої батьки теж усиновили, — пригубивши червоного вuна, сказав чоловік, за сусіднім столиком. Ця фраза привернула мою увагу. Почала вслухатися у розмову та приглядатися до співбесідників
Життя настільки непередбачуване, що не знаєш, чого від нього чекати, здавалося б у цілком передбачуваній ситуації. Буває, що іноді доля дарує приємні сюрпризи, але не просто так. Радісних

You cannot copy content of this page