Треба було негайно щось робити, я мала зберегти лице будь-якою ціною. Я була певна, що дружина захоче його назад, адже ця простачка мала за щастя всі ці роки виконувати його капризи, то й тепер радо прийме його під своє крило. Досі не розумію, де ж план дав збій?
З Віталієм я познайомилася на роботі: заступник директора з виробничої частини, весь вибритий, випрасуваний, пахне так, що аж голова обертом, а як очі примружить, то ноги терпнуть… Запропонував
Я розуміла, чому мій чоловік так про матір піклується, але от чого він ще й про сестру не забуває – це для мене була загадка. Якби він менше заробляв, то я б йому мала що сказати, проте, він встигав всюди. Яким же було моє здивування, коли раптом він став чинити так, як я давно мріяла, наче думки мої читав!
У Олега з сестрою Софією велика різниця у віці, десять років, тому він вважався завжди старшим братом, відповідальним за неї, мав всюди брати її з собою, навіть на
Від самотності ще й не на таке наважишся, тому чому тут дивуватися, що я пришкандибала в училище і повісила на дошку те оголошення. У мене були дві цілі і видно Бог наді мною змилосердився, бо я їх обох досягла.
Я ніколи на здоров’я не жалілася, не було коли, бо зранку й до ночі треба було працювати на роботі, а потім вдома. Як згадаю намочену цілу ванну одягу,
Так вже моя невістка господарює, що мені аж в Італії те все видно та боком вилазить! А я вже й не знаю, що то зробити та як то зі своєї шиї, перепрошую, сватів зняти! Та скільки можна одне і те саме п’ять років?
А я ж знаю, чого це все сталося тепер, бо якраз сват мені казав перед самим весіллям: – Та я вам такого дуба дам, що сто років стоятиме!
Батьки нам скинулися на квартиру і ми взагалі не мали ніяких матеріальних проблем. За пів року після весілля я вже бавила маленьку Христинку і щастю моєму не було меж.
То було не було перше побачення, ми вже місяці три зустрічалися з Денисом, цього разу вирішили піти на каток, це було вперше, що у нього, що у мене,
Я й досі доньці не зізналася, хоч вже скоро тридцять років мине тій таємниці. Знаєте, інколи не знаєш, як краще для своєї дитини зробити, тому й так робиш, просто щиро хочеш своїй дитині лише щастя.
Я вийшла заміж в Одесу, там вчилася і там зустріла свого Толика. Жили ми добре, спочатку в гуртожитку, а далі нам дали квартиру однокімнатну. Ми дуже тішилися тому,
Чоловік колишній не розуміє, чому я не хочу аби онук з ним жив, поки вчиться в його місті, мовляв, і йому буде веселіше, і економія нам усім
– Що ти мені дотепер молодість згадуєш?, – каже він мені, – Скільки років минуло, а ти забути не можеш. І от я стала ні в сих, ні
Та бачила я ті криві посмішки подруг, коли питали, що то я до церкви так зачастила, гріхи відмолюю чи що, питали. А я доброї долі для своєї доньки просила, бо вже й не знала, як її до щастя навернути
Моя донька ще молода жінка, але вже махнула на своє особисте життя рукою, мовляв, кому я треба з донькою. Але найбільше, що вона не хоче більше ніякого чоловіка.
Я сиділа в маленькій кімнатці і вкотре думала про те, як це мене донька моя з зятем з моєї ж квартири й посунула. Різні були думки, але їх перебив дзвінок в двері і те, що я там побачила мене остаточно вивело з рівноваги.
Скажу спочатку, що я жила геть не в цій крихітній квартирі, а в великій трикімнатній в центрі міста, дали нам її з чоловіком за його посаду, там все
Не думала я, що в свої роки попаду в таку ситуацію, та мені аж ноги тряслися, коли я йшла до сусіда, язик прилип до піднебіння – слова не можу сказати, а все перед очима ті фільми з дев’яностих, хто таке перед своїми вікнами захоче побачити?
Я живу з мамою на першому поверсі, мама вже пенсіонерка, у неї завжди під вікнами ціла клумба, все цвіте від ранньої весни до пізньої осені. Я самотня, не

You cannot copy content of this page