Головна

nat

Прийшла до мене невістка, вірніше в хату, така, як з тієї приказки про яйця… Може чули, але я нагадаю, бо вже така викапана, що аж сміхи збирають: і ремонт вона робитиме, і на кухні господарюватиме, і біля городу.
Історії з життя 0
А приказка каже про те, що невістка хотіла побілити в хаті та щітки не було, а в діда була борода, а далі захотіла пиріг спекти, то їй богу,
Ми з Іриною дружимо вже близько тридцяти років, як вступили на один курс, то так і все життя разом. У обох життя склалося, діти, робота, маємо завжди про що поспілкуватися, разом можемо вийти в люди, поскаржитися на чоловіків і дітей, погоду! Найкращі подруги, одним словом
Історії з життя 0
Але була в Ірині одна річ, яку я ніколи не розуміла, навіть, не так – яка мені в голові не вкладалася, справа в тому, що вона завжди гуляла
Стала я валізи збирати, а Андрій очима кліпає: «Ти куди? Я вирішив, що готовий з тобою одружитися! Чуєш? Зачекай!».
Історії з життя 0
– Знаєш, я передумала, – спокійно відповіла я, – краще вже самій жити, ніж за такого заміж виходити. Починалося все дуже романтично і жалісливо, бо Андрій розповідав, як
Я не знаю, що я від чоловіка чекала, адже тридцять років таким був, а я тепер втішилася, що він змінився. Ага! Колись нічого не треба було і тепер такий самий, хоч вже й сестра моя погодилася мені гроші позичити, а він і далі за своє
Історії з життя 0
Знаєте, я, коли за Дмитра заміж виходила, то його квартира видавалася мені за маленьке сімейне гніздечко. Батьки його переїхали в село жити, а квартиру залишили йому. В ті
– Слухай, між нами таке було, що неможливо забути, не думаю, що тобі з чоловіком аж так весело, то чого ж номер телефону дати не хочеш, – жартівливо кривило губи моє студентське кохання.
Історії з життя 0
Господи, пройшло двадцять років, чи й більше, хочеться вірити, що двадцять, а я вся зашарілася, наче він знову – перший красень на факультет, а я закохана першокурсниця… Я
Мама не очікувала, що я їй таке відповім, адже найприродніша реакція, коли твій чоловік гуляє з подругою дуже прогнозована. Але я пожаліла про інше – що поговорила про це з матір’ю, думала, що вона хоч раз в житті просто вислухає. Але, вона як не вміла бути матір’ю, так і я не можу мати серця на свою найкращу подругу – нічого не міняється
Історії з життя 0
Насправді, мати моя в сімейних справах була не порадниця, адже власна родина у неї була лише для галочки: чоловік-є, дитина-є, робота-є. А далі якось воно буде. А я
Сім тисяч на двох дітей
Історії з життя 0
Я завжди думала, що після розлучення найважче буде емоційно оговтатися, побудувати нове життя, бути сильною для себе і для своїх дітей. Але насправді найскладнішим виявилося зовсім не це.
Знала б я, чого подруга до мене зачастила, то й би на поріг її не пустила, де ж я знала, я ж їй довіряла, як собі. Тоді я й до матері поїхала в Італію, думала, що у неї знайду підтримку, а там таке, що вже ми обоє в Україну вертаємося облизавши макогона
Історії з життя 0
Якщо коротко, то мій тато і мама вже давно разом не жили, мама як поїхала в Італію, то там знайшла собі чоловіка. Тато про це знав і не
Може, хтось із вас мене зрозуміє, а хтось і ні, але мені справді треба порада. Бо, знаєте, є речі, які на перший погляд здаються дрібними, а насправді їх не так легко переварити. От я й сиджу, роздумуючи, як мені бути далі, і що робити з цим нашим весільним “атракціоном”.
Історії з життя 0
Річ у тім, що влітку ми з чоловіком і нашою маленькою донечкою були запрошені на весілля його друга. Скажу чесно, я навіть трошки раділа з цього приводу. Мала
Подруга мене питає нащо я взагалі йому зателефонувала, адже ж знала, який він є. А відповідь була дуже проста – бо я така й залишилася. А якби була іншою, то хіба б з ним жила стільки років?
Історії з життя 0
Так, я зателефонувала колишньому чоловікові і так ми домовилися прийти на побачення. А що? Мені сорок вісім, я неодружена, він також. Що могло піти не так? А ви

You cannot copy content of this page