nat

– Що мені робити? Дівці тридцять років, ні зарплати, ні хлопця, раджу їй щось, то все в штики сприймає. – То зроби так, як вона тобі каже? –

Я за своїм чоловіком була мов за кам’яною стіною, правда не дуже довго, всього шістнадцять років. За цей час я знала, що маю бути біля дітей і біля

– Бабо, бабусю! – смикав її за поділ спідниці малюк. – Що тобі? – Цукерку. – Іди у мами попроси! Онук надувся і, ображено, подався шукати маму, а

Мені було сорок сім років і я хотіла вже нарешті свого власного житла, щоб не бачити свекруху і не чути. Так, ми жили з нею і з дітьми,

Зараз де самотнього чоловіка знайти самотній жінці? В бари я не ходжу – нема коштів, в бібліотеки чоловіки не йдуть. В автобусі? А так собі подумала, що й

– Добре, ми якраз з відпочинку приїдемо. Я радий, що ти ведеш себе цивілізовано, – сказав Матвій. Я лиш головою кивнула на таку похвалу, адже я привчена до

Далі вже друга дитина і чоловік сказав, що я можу не працювати, бо він все забезпечить. Я погодилася, але потім вирішила, що таки маю мати якусь професію, щоб

Справа була в тому, що він мав останнім часом певні сімейні перипетії: з жінкою розійшовся і з молодшою за себе женився. Але молода дружина метикувата і відправила чоловіка

– Олю, це все через твою матір! – Та цур тобі! Мама моя заради мене на все готова, а ти таке кажеш? Як тобі не соромно? І ось

То були лиш початки двотисячних, ми з Миколою побралися і жили в квартирі моєї мами, а вона переїхала в село в дев’яностих і більше в місто вертатися не