Олена у поліклініку соромилася йти. Скажуть: знайшла коли заводити дитя. Утім шила, як мовиться, в мішку не втаїш.
Уже третій тиждень Олена в інтернаті. І лише сьогодні вона помітила цю жінку. Серце тьохнуло, гепнулося у п’яти, піднялося у голову, так і не ставши на місце. Невже
Під час варіння яєць кладу в воду 2 інгредієнта і шкаралупа потім сама відпадає
Раніше чистка варених яєць від шкаралупи коштувала мені купу нервів і часу. А як же сіль, запитаєте Ви? Цей спосіб мені відомий. Але він не завжди приводить до
Іван і Оксана були найкрасивішою парою і… найщасливішою. А потім щастя для Івана кудись зникло – воно поїхало в те місто, де Оксанка здобувала вищу освіту.
Іванко бавився з Оксанкою у пісочниці, замість того, щоб пограти у «стрілячки» із новеньких Сергійкових пістолетиків, як інші хлопці з їхнього будинку. Не зважав він на те, що
«Зламався» нескоро. Ще встиг відвести разом з дружиною Юлю у перший клас на перший дзвоник. А потім у шефа з’явилася нова секретарка – довгонога фіолетовими очима, і Степан Петрович втриматися не зміг
Від ранку Степана Петровича гнітили якісь недобрі передчуття. Перебирав у пам’яті вчорашній день, намагався згадати до подробиць кожну його мить. На роботі? Ніби все гаразд, а ввечері відвозив
Перший рецепт дріжджового тіста для пиріжків, який мені дуже сподобався. Тепер цей рецепт – мій фаворит!
Якщо ви любите пиріжки, булочки, пироги, то рекомендую приготувати тісто за даним рецептом. Раніше я не особливо любила вироби, приготовані на дріжджовому тісті, але цей рецепт змінив мою
Не віднікуйтесь. Чоловіки усі приїжджають в санаторій одні. А виявляється, насправді, не тільки з дітьми, а й дружинами.
Гаразд, він ще устигне вдосталь намилуватися краєвидами, надихатися цілющим повітрям – попереду уся відпустка. Усе таки добре, що узяв путівку в цей санаторій. Тут тихо, спокійно. Як сказав
-Так і залишишся на все життя одна, – казала подруга. – Ні, треба щось робити. Ось і зараз Леся «варить» на плитці термобігуді, підмальовує і так виразні Вірині очі. Прискіпливо оглядає плаття, у якому Віра має іти на побачення.
Віра хвилювалася. Вона збиралася на побачення. На перше побачення з незнайомим їй чоловіком. І якби не Леся, її найкраща подруга, вона ніколи б не зважилася на це. Якась
Написала Ігореві листа. «Так і так, мовляв, вибач, але нічого у нас не вийде. Приїхала у село, зустріла своє перше кохання. Зрозуміла, що не люблю тебе, що це було просто захоплення…»
Ольга їхала у санаторій не дуже охоче. Залишала вдома маленьку доньку. Ще й матір трохи прихворіла. Та головне навіть не це. Серед чужих людей чомусь раптом ставала безпомічною,
– Коли здорова була, молода, про дітей не думала. Роздала по інтернатах – хай ростуть на чужих людях. А тепер, як старість настала, припленталася. Згадала, що в неї діти є.
Вона з’явилася на подвір’ї. У Віри тривожно забилося серце… – І чого прийшла – не розумію. Все одно до хати не пущу! Хай судиться зі мною, хай люди
– Пожалій Світланку, – шепотіла, прохаючи. – Не руйнуй хоч її життя, що ж вона винна?
Сходилися гості, брали перші акорди музики. Снували між столами господині. Мить – і забринить, задзвенить дзвінкоголосе весільне щастя. Але Тетяна була схвильована. Тінь якоїсь прихованої тривоги лежала печаллю

You cannot copy content of this page