Промах.
— У нас на роботі з’явився новий співробітник, — майже промуркотіла Світлана. — Гарний, розумний, пристойно заробляє. Просто мрія будь-якої жінки. Щоправда є одна проблемка.
— Що, одружений? — Посміхнулася Оксана, спостерігаючи, як її син грається з собакою. Взагалі вони просто прийшли в парк погуляти, але на нещастя, на їхньому шляху виникла Світлана.
— На жаль, — дівчина дістала з сумочки телефон та відкрила галерею. Десь на тридцяти останніх фотографіях була одна й та ж сама людина, тільки в різному одязі та в різних місцях. — Ось він. Ну хіба не класний?
— Подруго, дам тобі пораду — забудь про нього. Сама ж кажеш, що він одружений. Ти ж не думаєш, що він заради твоєї неземної краси розлучиться?
— Ще як розлучиться, — пирхнула Світлана, кидаючи на подругу розлючений погляд. — Переді мною важко встояти, а я збираюся розпочати наступ по всіх фронтах. — Дівчина кокетливо поправила зачіску.
— Не роби помилок, серйозно тобі кажу. Ти знаєш мою сусідку по сходовому майданчику? Еллу?
— Знаю, — скривилася Світлана. Вищезгадана дівчина відрізнялася рідкісною красою та чарівністю. А ще була дуже розважлива. Прямо як сама Світлана. А хто любить конкуренток?
— Вона теж хотіла забрати одруженого чоловіка з сім’ї. Впевнено заявляла, що скоро переїде в елітну квартиру, що покине роботу, адже чоловік повністю її забезпечуватиме. А чим все скінчилося?
— Чим?
— Слухай уважно і мотай на вус.
Елла ретельно готувалася до майбутнього побачення. Від кінця сьогоднішнього вечора дуже багато чого залежало, тож треба було викластися на всі сто.
Задзвонив телефон. Юрко дзвонить, мабуть, уже під’їхав і чекає. Ну нічого, від десяти хвилин нічого не зміниться, тож нехай почекає. А дівчині треба було довести образ до ідеалу.
Незвично довга (нижче за коліна!) сукня приємного синього кольору, туфлі на невисокому підборі, мінімум косметики (насправді багато, але макіяж виконаний дуже професійно, так що це не помітно). Побачили б її у такому вигляді друзі. Ніколи б не впізнали! Занадто милою і невинною виглядала дівчина.
А куди подітися? Юра не любить зухвалі вбрання та бойове розфарбування. Він, бачте, поціновувач природної краси.
— Біжу, любий, — прощебетала в слухавку Елла, кидаючи в дзеркало останній погляд. — Вибач, що змусила тебе чекати! Робота зайняла більше часу, ніж я очікувала.
— Нічого страшного, я розумію, – відповів Юрко. А дівчина, користуючись тим, що він її не бачить, закотила очі і скорчила зневажливу мармизу. — Спускайся, поїдемо в одне чудове місце. Кафе у центрі, тобі сподобається.
— Іду! — Дівчина відключилася і прибрала телефон у сумочку. – Кафе, Пристойну дівчину треба водити в ресторан! Тим паче, коли ти при грошах! Чи він просто боїться, що хтось донесе його дружині? Ну, вона так чи інакше скоро все дізнається. Я вже про це подбаю!
Весь вечір Елла корчила з себе справжнього янгола. Скромно відмовлялася від дорогих страв у меню, вилаяла за витрачені на букет гроші. Юра задоволено усміхався, яка гарна дівчина! А головне, не потребує особливих витрат.
Елла кліпала очима, показово соромилася, але все ж таки запропонувала хлопцеві, який її підвіз, піднятися до неї в квартиру. А коли він з ентузіазмом погодився, радісно посміхнулася. Її план практично завершено. Тепер він від неї нікуди не дінеться!
Елла злилася. Вони зустрічали вже майже півроку, а Юра не робить жодних кроків, аби закріпити їхні стосунки. Дівчина шалено втомилася корчити із себе милу дівчинку! Вона хотіла відпочивати на морі, а не в селі! Хотіла дорогих прикрас, шубу, новий телефон. Все це вона могла отримати лише у «щасливому» шлюбі та якщо матиме доступ до його карток.
Вона зважилася на відчайдушний крок і при черговій зустрічі пробурмотіла, що чекає на дитину.
— Не хвилюйся, це тебе ні до чого не примушує, — скромно опустивши очі, майже плакала дівчина. – Я не знаю, як так вийшло. І що мені робити, я теж не знаю. Адже я не маю права вирішувати за двох.
Юрко обіцяв подумати, але з сім’ї йти не поспішав. Хоча Елла неодноразово натякала, що мріє бути поруч із ним. І тут дівчина не витримала. Дізналася номер телефону дружини Юри, зателефонувала і «розплющила» їй очі на блудного чоловіка. Зрозуміло, що вона не представилася, не хотіла себе підставляти.
Весь вечір вона сиділа, як на голках і чекала на чоловіка. Мріяла, як його втішатиме і підштовхуватиме до остаточного розлучення. Дочекалася. Юрко прийшов до неї з валізами.
– Ти єдина дівчина, яка любить мене за душу, а не за гроші. Тим більше, у нас скоро буде дитина.
Так Елла дізналася, що все майно, на яке вона так облизувалася, належало Юриній дружині.
— Тож дивись, не обпечися, — закінчила розповідь Оксана, і покликала сина додому, залишивши подругу сидіти в роздумах на лавці.
Olena Didik.
Фото ілюстративне.
