НІБИ ТИ І Є БОГ!
– Мила, у мене до тебе прохання, – Бог зупинився, зліз з велосипеда і зняв окуляри. Очі у нього були добрі, але після всіх колотнеч в моєму житті, я не знала, чого ще від нього очікувати. Я все дивилася на нього, а він спокійно пив воду. – Важкий підйомчик був, але зате який вид!
– Що за прохання?
– Так, прохання. Мені треба зайнятися серйозними справами, ти б не могла пожити місяць чисто для себе, з любов’ю до себе, із задоволенням. Зайнятися тим, що тобі подобається, нічого не просити, нічого не планувати і не чекати? Так, ніби мене немає.
– Але ти ж є, – я доторкнулася вказівним пальцем до Бога.
– Звідки ти знаєш? Звідки ти знаєш, хто я насправді? Може, я – плід твоєї уяви, може, я просто твій внутрішній голос, інтуїція, яку ти оживила.
– У вигляді сорокарічного чоловіка, який обожнює лофери?
Бог розреготався.
– Люди звикли, що я – є. Що можна завжди сказати «Господи, прости», і ніби як не було помилок. А потім забуваються, і знову ллється сморід з них, тому що завжди можна сказати «Господи, прости».
А якщо щось не так – «Це все через тебе, Господи!». А якщо лінь, то «Зроби, Господи, і я більше ні про що не попрошу!». Коли ви навчитеся жити так, як ніби мене немає?
– Наче тебе немає? – я розгубилася. Було відчуття, що у мене відбирають землю з-під ніг, і я починаю провалюватися незрозуміло куди.
– Наче ти і є Бог. Мила, всього місяць. Поживи для себе всього 30 днів. Ти хочеш, щоб хтось полюбив тебе на все життя, а при цьому не можеш полюбити сама себе навіть на місяць.
– Цілий місяць…
– Всього місяць. Всього місяць. Час пролетить швидко, а я привезу тобі гарний магнітик.
Автор: Тамріко Ш0лі – «Коли Бог загадує бажання».
Фото ілюстративне.
