Таке надумали? Не дозволю і крапка. Розпланували вони уже все і навіть варіанти хороші знайшли. Онук на мене дивиться очима розгубленими, а невістка так узагалі тепер спілкуватись бажання не має. Бачте, я усі їхні плани коту під хвіст пустила. А я вважаю. що вчинила вірно, і саме так і бути повинно.
Життя моє не було легким і безхмарним. Виростила сина одна, без чоловіка, оженила його і саме того моменту, коли здавалось, ось воно й щастя – сталось непоправне. Сина мого не стало, коли невістка була на 4 місяці. Онук мій на світ з’явився вже без батька.
Я дуже підтримувала невістку. Для нас обох це була важко, несподівано і ми навряд би це пережили, адже нашої дорогої людини не стало так рано, і єдине, що нас тримало у цьому світі, це малий. Я все робила, аби онук здоровим на світ з’явився. Невістку буквально на руках носила, за цим якось і про себе забувала.
Я любила Артемчика маленького нашого, допомагала з ним, няньчила і підтримувала у всьому. Не залишилось у мене у цілому світі рідної людини, окрім невісточки і маленького онучка.
Жили вони у квартирі моїх батьків яку я сину віддала щойно він оженився. Хотіла я дарчу на онука оформити, та все ми зайняті були. бігали по роботах. то з малим, то ще що. Зрештою, оформила таки і зараз оце розумію. що даремно.
Коли онучок трохи підріс Оля, невістка моя, познайомилася з дуже хорошим чоловіком, який гарно ставився до онука. І коли Артему виповнилося два з половиною роки вона вдруге вийшла заміж. Я її й у цьому підтримала. Для зятя свого, ну чи як його назвати, я стала ніби як другою тещею. Ставився він до мене з повагою, як до родички, із розумінням. Адже, крім них, у мене нікого не було.
Дитина нового чоловіка почала називати татом, але вирішили, щоб він його не всиновлював, адже Артем повинен був знати, що у нього був тато. За півтора року у невісточки з’явилась ще й донечка. Всією родиною вони переселились, до Олиних батьків у просторішу квартиру, а ту в якій Оля раніше жила, здали в оренду, гроші відкладали дітям на освіту.
Нині мені 69, онукові виповнилося 24 роки, а онуці — 20. Вони вже дорослі та гарні молоді люди зі своїм особистим життям. Про мене не забувають обоє, приїздять часто, на гостину та й допомагають гарно дуже. Тут я не жаліюсь, золоті вони люди.
А нещодавно я дізналась, що чоловік Ольги отримав у спадщину дім у селі під Києвом, вирішили вони з ним туди перебратись, а квартиру що мають у власності продати і придбати дітям однакові однокімнатні у новобудові. Все вони вже узгодили, знайшли варіанти хороші і всі раді-радісінькі, що так усе склалось.
Прийшли вони гуртом до мене щасливі, онук із нареченою познайомив мене, фото квартири нової показують, розповідають де в них і що буде. Каже, що поки немає діток то і студія прекрасний варіант, вони поки молоді візьмуть під заставу оцією більшу і будуть її здавати заодно і кредит виплачувати. Так вирішено було і для онучки зробити.
Дивлюсь на нього і нічого не розумію. Нащо йому у борги залазити, якщо та квартира що я йому дарувала двокімнатна. Нащо продавати, аби мати меншу і ще й років із десять виплачувати незрозуміло кому, аби отримати ту ж двокімнатну? Ну, правда? Де логіка?
Він дивиться на мене здивовано:
— А як інакше? Чи ти пропонуєш, аби я сам жив у квартирі а сестра житла не мала?
Ага? Зрозуміла я звідки вітер дме. Сказала, що згоди на таке не дам і крапка. Пояснила йому що те житло було його від появи на світ цей і що тим де житиме його сестра, най її тато займається.
Що ви думаєте? Тепер зі мною не має бажання ніхто спілкуватись. Невістка каже, що для них діти однакові і вони різниці між ними не роблять. Онук теж не хоче до мене приїздити, адже мої слова його прикро вразили і він ніколи не думав, що я можу от так відреагувати на їхню радість і плани.
А я не згодна на все це і крапка. Як так, що мій рідний онучок, іде на таке заради кого? Сестри? То Олин чоловік що, усі ці роки про майбутнє своєї доньки не думав, га?
Казала і буду казати правду. Гарно у них все виходить, гарно вони все закрутили, але я добре бачу як усе не справедливо.
Чи мала дивитись і мовчати?
05,03,2023
Головна картинка ілюстративна.