Тато пішов із сім’ї двадцять сім років тому, а буквально півроку тому з’явився в моєму житті з якоюсь фантастичною розповіддю. Каже, що весь час хотів спілкуватися, але через матір йому не виходило. Не знаю, як перевірити його слова, матері не стало майже рік тому.
Я пам’ятаю, як йшов батько, мені тоді вже було сім років. Пам’ятаю, як вони з мамою довго розмовляли в залі за зачиненими дверима, потім він зібрав валізу, поглянув на мене і вийшов із квартири. З того часу про нього я нічого не чула.
Мама цю зраду переживала дуже тяжко. Вона тиждень не розмовляла, ходила тінню, практично не їла. Готувала я, що вміла – яєчню та макарони. Потім зателефонувала тітка Катя, мамина сестра, я їй розповіла, що сталося, вона надвечір приїхала.
Тітка Катя мамі одразу сказала, що та не сміє так поводитися, що в неї є дочка, якій потрібна турбота. Багато чого було сказано. Тітка тоді жила у нас два тижні, поки мама не прийшла до тями. Коли тітка Катя переконалася, що все начебто нормально, вона поїхала, але щодня дзвонила.
Мені без батька теж було тяжко. Не скажу, що ми з ним проводили багато часу разом, але з ним було весело. Я за ним сумувала, хоч і не показувала мамі цього. З нею ми те що тато пішов не обговорювали ніколи. Спочатку було надто важко, а потім не було сенсу.
Жили ми з маминої зарплати, допомагали тітка та бабуся з дідусем. Ми не голодували, але у будинку завжди був жорсткий режим економії. Грошей вистачало впритул і якісь незаплановані витрати, на кшталт порваних колготок, були відчутним мінусом у бюджеті.
Після школи я пішла вчитися, намагалася десь підробляти, щоб мамі було легше. Вона ніколи не скаржилася, але я бачила, як їй важко заробляти гроші. Після третього курсу я пішла з навчання, щоби вийти на нормальну постійну роботу.
Останні п’ять років я з мамою не жила, у мене вже своя сім’я, але намагалася частіше її відвідувати, вона із задоволенням допомагала з онукою. А близько року тому її не стало, вона просто не прокинулася.
Дуже важкий для мене період, але коли я трохи відійшла від того, що сталося. мені і так не просто, а тут нова новина – з’явився батько. Він подзвонив мені, ніби не було цієї тиші на двадцять сім років, спитав як справи і сказав, що нам треба зустрітись. Я довго думала, чи мені це потрібно взагалі, але потім вирішила, що так, у мене до нього є питання.
Я його не впізнала, він сильно постарів, погладшав, виглядав якось неохайно. Я хвилин десять послухала його розповіді на тему погоди і яка я стала красуня, а потім спитала в лоба – чи не соромно йому з’являтися після стільки років?
Тут мені батько розповів фантастичну історію, що він хотів спілкуватися, але мама була налаштована проти нього і робила все, щоб ми з ним не бачилися. Що він дзвонив, але вона не кликала мене до телефону, хотів прийти, але вона була проти. Що він навіть подарунки мені хотів передавати, але до мене, звичайно, жоден не дійшов.
А потім він поїхав працювати в інше місто та повернувся зовсім недавно. Вирішив, що зараз саме час, щоб налагодити стосунки. Про те що немає більше матері він не знав, просто так співпало.
Я не знаю, чи вірити його розповіді і чи прощати його. З одного боку, все це дуже схоже на вигадку та відмазки, адже минуло стільки років, хотів би – явно міг знайти спосіб, щоб побачитись та переговорити. Зрештою, я до школи ходила без мами, я гуляла у дворі без мами – можу підійти та поговорити. Але він цього чомусь не зробив.
З іншого, мама була дуже закритою та безкомпромісно людиною.
Я не знаю, що робити, як поводитися і у що вірити. Це просто зводить мене з розуму!
31,12,2022
Головна картинка ілюстративна.
